Я не помру від розпачу і муки...
Василь Симоненко
Я не помру від розпачу і муки,
Лиш в одинокі ночі навесні
Все будуть сниться милі, теплі руки
І оченята сині і ясні.
І будеш ти у кожному диханні,
І будеш ти навіки при мені
Гасить зірки очима на світанні,
Палить мене в безжальному вогні.
І буду ждати кожної години
В далекому чи близькому краю
Одну тебе, тебе єдину,
Маленьку милу дівчинку мою.
07.09.1963
Про вірш
«Я не помру від розпачу і муки...» Василь Симоненко: Я не помру від розпачу і муки, Лиш в одинокі ночі навесні Все будуть сниться милі, теплі…
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («Я не помру від розпачу і муки, Лиш в одинокі ночі…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: пори року · лірика · людська доля