Помацав меч дідів, і меч важкий-важкий...

Василь Труш-Коваль

Помацав меч дідів, і меч важкий-важкий.
І плуг плугатаря, й ковадла грізну хвилю…
І труд нерадісний ввійшов в мої рядки,
як образ боротьби, що римам не під силу.

І олівець повис над аркушем, як спис.
І кінь провитязів спинився на розпутті…
Старий дороговказ стоїть, як і колись, —
один на всі боки віщує стрічі люті.

Немає вороття з-за тридев’яти меж.
Перейдено рубіж в Кащеєвій державі.
Чи хочеш, чи не хоч – напружуйся і стеж,
виважуй у руці недоламки іржаві…

Про вірш

«Помацав меч дідів, і меч важкий-важкий...» Василь Труш-Коваль: Помацав меч дідів, і меч важкий-важкий.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Помацав меч дідів, і меч важкий-важкий.»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети