До Танаськи по молоко

Євген Гуцало

Увага! Ви читаєте ознайомчий фрагмент — невеличкий уривок з твору! Повний текст цього твору, на жаль, недоступний для читання на нашому сайті. Пошукайте, можливо цю книгу можна купити.

— Михалку, ти ще довго з котами гратимешся? — озивається мати.

— А хіба я граюсь? То вони самі,— буркотливо відказує син і знову смикає за хвіст смугастого Тигрика, який, виблискуючи круглими зеленими очима, пацає пазуристою лапою.

— Чи ти в мене маленький? Чи в тебе стільки розуму, як у лисого Тереня волосся на голові?

— О, треба було Тереня згадувати!

— А що, допекло?

— Допекло, як мертвому припарка.

— Язик у тебе довгий, як лопата... Лишай своїх котів і йди до баби Танаськи по молоко.

— Ви не могли раніше сказати? Вже он ніч блимаками заглядає у вікно, а ви — по молоко!

— Хіба я не нагадувала? Та ти в мене спритний, аж-аж! Усе — встигну та встигну!

— Так ви нагадували!

— Михалку, не гніви, бо знаєш, що буває, коли мій терпець урветься? Одним кінцем він тебе лусне по лобі.

— А-а, хай лускає,— бубонить Михалко, проте збирається йти. Бо надворі ген-ген стемніло, а ночі ж тепер чорні.— Де гладущик?

Мати бере з припічка витертий, висушений гладущик, кладе на денце скибку хліба, посоливши її, перев’язує зверху пілочкою — і Михалко йде.

Тигрик скаче з тапчана, з витягнутим догори хвостом проводжає до сіней і, зупинившись на порозі, нявкає.

— Нявкаєш? — запитує в нього Михалко.— Страшно? А мені й капелинки не страшно.

І він, розмахуючи гладущиком, іде з подвір’я. А й справді, чого йому боятись, коли біля своєї хати він знає кожну ямку і кожен кущик. У безу ніколи нічого не сиділо й тепер не сидить, бо хіба вдень він не бігав перевіряти? І за криницею ніяка хороба не ховається — Михалко навіть обійшов навколо неї, навіть усередину зазирнув. А на бересті ото лелека стрекоче й важко переступає в гнізді, так і дивись — ізвалиться, Михалко зупиняється під берестом і кричить:

— Гей ти, бузько, про що думаєш?

І сам собі відказує зміненим голоском, наче то вже лелека:

— Про вужів.

— А про жаб? — запитує Михалко.

— Про жаб і про жабунів,— одказує лелека, струшуючи крильми листя на гіллі.

— І все? — запитує Михалко.

— Все не все, тільки ти по молоко поспішай, щоб материн терпець не увірвався, — радить лелека.

— Як увірветься, то дістанеться не мені, а тобі, хоч ти й високо заліз, — гостро відказує Михалко, проте далі йде.

До Танаськи по молоко — це бічну вуличку перейдеш, потім по чужій межі, далі поза городами. Біля отієї ями, в яку нібито лисий Терень упав, коли з весілля вертався. Упав, то й упав, з лисими ще й не таке трапляється. А кажуть, що в ямі тій хтось ночує. Хлопці, звісно, кажуть. Коли йти мимо, в ямі хтось зітхає й сопе, бубонить, а то скрикує, ніби його чорти душать.

На превеликий жаль

Відображення повного тексту цього твору обмежене. Скоріш за все, електронну копію тексту можливо придбати у відповідних інтернет-книгарнях. Придбати

Про вірш

Оповідання розгортає поетичну картину дитячого подолання страху темряви, коли звичайна побутова мандрівка за молоком перетворюється на ініціаційне випробування та відкриття чарівливості навколишнього світу.

Історія

Твір належить до багатого циклу дитячої та психологічної малої прози Євгена Гуцала — представника когорти шістдесятників, чия рання творчість вирізнялася відмовою від ідеологічних кліше на користь тонкого ліризму, побутової деталі та уваги до внутрішнього світу дитини. Оповідання входить до низки збірок оповідань письменника для молодшого шкільного віку, які здобули високу оцінку критики за тонке відчуття дитячої психіки та колоритний подільський побут.

У цьому тексті виразно втілено автобіографічний субстрат: спогади про повоєнне подільське село, звичаєвий сільський триб життя, де доручення батьків стають для малої людини першими кроками дорослішання та гартування характеру.

Форма

Оповідання вирізняється лірико-психологічною структурою з динамічною оповідною перспективою, зосередженою переважно навколо фокалізації дитини. Композиція тримається на внутрішній напрузі між домашнім затишком хати й нічною сільською вулицею з її реальними та уявними небезпеками (глибока яма, сільські повір'я про чортів і лісовиків). Смисловий ритм фрази варіюється від жвавого діалогу з народнорозмовним інтонуванням до напруженого внутрішнього монологу героя.

Як читати

Образна система твору будується на зіставленні домашнього мікрокосму (теплий припічок, кіт Тигрик, материнські кпини, хліб із сіллю на дні гладущика) та незвіданого нічного простору. Гладущик виступає не лише побутовою річчю, а й своєрідним талісманом, мірилом довіри батьків та матеріалізованим завданням, заради якого хлопчик долає острах перед мороком.

Психологічний підтекст оповідання відтворює феномен дитячого міфотворення: звичайна яма на межі городів обростає фантастичними нашаруваннями про нічні стогони та бісів, але Михалко, долаючи власну невпевненість показною хвацькістю, проходить архетипний шлях героя, що виборює сміливість.

Художня виразність досягається через соковитий звукопис нічної тиші, метафоризацію сутінків («ніч блимаками заглядає у вікно») та влучні фразеологізми з народного мовлення, що надають оповіді невимушеної теплоти й органічного гумору.

Теми: дитинство та ініціація · подолання страху · світ дитячої уяви · родинний побут і виховання · сільський мікрокосмос

Усі поети