Дива
Анатолій Костецький
Як пояснити ці дива,
я досі й сам не знаю:
стають живими всі слова,
які я вимовляю!
Уголос мовлю з а й ч е н я —
і мушу двері зачинять,
бо в коридорі скаче
не волохате кошеня
і не вухате цуценя,
а справжній сірий зайчик!
Чи вимовляю п о м і д о р,
ні, краще —
с т и г л и й п о м і д о р,
ні —
д у ж е с т и г л и й п о м і д о р,
до слова ставлю слово —
і ніби справжній помідор
беру собі зі столу,
а він виблискує в руці
тонкою шкіркою в росі
та аж бринить од м'якоті,
лиш надкуси — і теплий сік
на пальці буде капати!..
Або, приміром, ти їси
лапшу чи макарони,
а я промовлю слово с і л ь —
і вже вони солоні!..
Як пояснити ці дива —
я й справді сам не знаю,
та оживають всі слова,
які я вимовляю.
Тому я і п и с а в цей вірш,
а не ч и т а в у г о л о с,
бо — вір мені або не вір! —
коли б я прочитав цей вірш —
таке було б навколо:
з а й ц і б набігли в коридор,
гуртом би в ньому всілись
і кожен їв би п о м і д о р,
ні, краще —
с т и г л и й п о м і д о р,
ні —
д у ж е с т и г л и й п о м і д о р,
притрушуючи с і л л ю,
а теплий помідорний сік
зайцям би мазав лапи,
а з лап тоді б по вусах тік
і на підлогу капав!...
А що мені робити —
за них підлогу мити?..
Про вірш
Блискуча ігрова поезія-монолог про магічну силу висловленого слова та народження художньої вигадки, сповнена дитячого пустощів і парадоксального гумору.
Історія
Вірш «Дива» входить до знакової збірки Анатолія Костецького «Бюро знахідок» (а також книги «Як зробити день веселим»), де автор активно експериментує з метапоетикою, літературною грою та психологією творчого процесу дитини.
Написаний у період розквіту школи ігрової дитячої поезії 1980-х років, твір демонструє віртуозне володіння прийомами словесного моделювання реальності, перегукуючись із європейською традицією поезії нонсенсу (Дж. Родарі, Ю. Тувім), але на питомому українському інтонаційному ґрунті.
Форма
Віршовий розмір — різностопний ямб із гнучкою зміною довжини рядків (від 3-стопного до 5-стопного), що відтворює живий ритм розмовного монологу, захопленої оповіді та несподіваних пауз-уточнень.
Римування вільне (перехресне з елементами кільцевого та спорадичного); поетика багата на графічно виділені фонетичні паузи (розрядка літер: «з а й ч е н я», «п о м і д о р»), внутрішні рими й звукові повтори («кошеня — цуценя — зайченя», «лапшу — макарони — солоні»), які створюють ефект кінематографічного наростання дії.
Як читати
У центрі образної системи — фундаментальний літературознавчий мотив деміургійної, матеріалізуючої сили мови: слово в уяві дитини стає реальнішим за побутовий предмет. Поет показує, як кожне семантичне нарощування («помідор» -> «стиглий помідор» -> «дуже стиглий помідор») фізично згущує відчутність образу — до блиску роси, аромату м'якоті й теплого соку.
Комічний ефект досягається за рахунок гротескного розгортання ситуації: магія матеріалізації виходить з-під контролю мовця, погрожуючи перетворити звичайний побут на хаос зі зграєю зайців, що розсипають сіль і смітять соком у коридорі.
Твір є дотепним автометаописом письменницької праці: автор пояснює читачеві, чому вірші слід «писати, а не читати вголос». Фінальний жартівливий прагматизм героя («А що мені робити — за них підлогу мити?..») гармонійно врівноважує високу магію фантазії кумедним дитячим страхом перед хатнім прибиранням.
Теми: магія слова · дитяча фантазія · творчість та уява · гумор і гра слів · нонсенс