Лататтям лопотить ставок,
сміється,
наче вперше бачить,
як поплавцями
в ньому скачуть
пухнасті хвостики качок.
Попід ліщиновим кущем,
що й не примітити відразу,
грибочки молоді вилазять,
умиті лагідним дощем.
А уночі
в яснім саду
лукава мишка з нірки зирка
і жде:
чи яблуко, чи зірка
впаде ось-ось у лободу?
Тонка лірична акварель передчуття осені, що поєднує безтурботну денну метушню природи з нічною зоряною тишею й філософським очікуванням дива. Настрій твору — умиротворений, теплий і спостережливий.
Календарна та пейзажна лірика становить вагомий пласт творчості Анатолія Костецького. Поет умів відчути й передати неповторні риси кожного місяця року, уникаючи банальних шаблонів.
«Серпень» репрезентує пізнє літо з його щедрими дарами — дощами, грибами, достиганням плодів та зорепадами. Вірш продовжує класичну традицію українського пейзажу в дитячій літературі, де кожен образ олюднюється через м'яку доброзичливу усмішку.
Твір призначений як для читання дітям, так і для розвитку естетичного смаку юного читача, відкриваючи красу непомітних природних перетворень.
Вірш написано чотиристопним ямбом із пірихіями, що забезпечує м'яку, пластичну мелодику, відповідну спокійному й розважливому духові серпневих днів.
Строфіка — три чотиривірші з кільцевим (охопним, abba) та перехресним римуванням. Присутній виразний звукопис: алітерація шиплячих і глухих приголосних ([ш], [с], [ч], [ц]) передає шелест дощу й шепіт листя («лататтям лопотить», «скачуть пухнасті хвостики качок»).
Поетичний простір побудовано на трьох часово-просторових планах: водне плесо вдень (веселий ставок і каченята), підлісок після теплої зливи (молоді грибочки під ліщиною) та нічний серпневий сад. Така тричастинна панорама дає цілісний образ щедрого місяця.
Особливою поетичною знахідкою є зооморфний та ігровий психологізм: порівняння качиних хвостиків із поплавцями додає гумору, а образ «умитих лагідним дощем» грибочків уособлює природну чистоту та свіжість.
Фінал твору підноситься до чарівної поетичної метафори-загадки: мишка, що визирає з нірки й чекає, що саме впаде в бур'ян — важке стигле яблуко чи серпнева зірка з метеоритного дощу. Ця деталь гармонійно поєднує земне (яблуко) і космічне (зоря), створюючи атмосферу передчуття дива.
Теми: пейзажна лірика · кінець літа та збір плодів · гармонія живої природи · поетизація довкілля · зорепад і таємничість ночі