Мій друг сказав:
— Усі корови
літати вміють,
як ворони!
Мій друг сказав:
— Усі бики
дзижчати вміють,
як жуки!
— А хлопчаки,—
сказав мій друг,—
не люблять
мити милом рук,
робить уроки
і зарядку,
і зуби чистити
щоранку,
ганяють кожну стрічну
кішку
та ще дівчат
скубуть за кіски!..
Таке сказав —
і геть пішов,
а я й задумавсь дуже:
"Щось тут — неправда!
Але — що?!"
Ти не підкажеш,
друже?..
Іронічний вірш-перевертень, побудований як дитячий парадокс і сатиричне віддзеркалення дитячих капостей через явні нісенітниці.
Вірш належить до золотого фонду гумористичної дитячої поезії Анатолія Костецького 1970–1980-х років, увійшовши до його хрестоматійних збірок («Все про дідуся», «Як зробити день веселим»). У цей період поет активно експериментував із жанром віршованої гри, спрямованої на подолання менторського дидактизму радянської доби.
Твір розвиває фольклорну традицію нісенітниць (небилиць), де абсурдне зіставлення фактів покликане активізувати аналітичне та критичне мислення дитини-читача, запрошуючи її до інтелектуального партнерства з оповідачем.
Написаний чотиристопним хореєм із пірихіями, що надає оповіді жвавої розмовної інтонації та динаміки невимушеного діалогу.
Строфіка вільна, римування мішане (перехресне та суміжне) з чергуванням жіночих і чоловічих клаузул, характерне для дитячих ігрових віршів із виразними риторичними паузами та репліками.
В основі образної системи — парадоксальне поєднання зоологічного абсурду (літаючі корови, дзижчачі бики) та гострого побутового реалізму хлопчачих звичок і бешкетування. Співрозмовник-друг свідомо маскує власні щоденні грішки серед фантастичних вигадок.
Психологічний фінал перетворює монолог на інтерактивне завдання: ліричний герой щиро «задумується», де саме криється неправда, а звернення «Ти не підкажеш, друже?» долає дистанцію між текстом і юним читачем, навчаючи розпізнавати самовиправдання й хитрощі через тонку іронію.
Теми: дитяча дружба · гумор і небилиці · шкільні бешкети · виховання і самокритика · гра слів