Цей день як день: без радості й печалі.
Лиш на калині облітає листя.
Та я осінньо про свій жаль не мовлю,
Щоби ніхто зі мною не журився.
Нема думкам спокійного причалу,
Є вечорові сутінки і тіні…
Минулим дням "прощайте" не казала,
Вони і так — мов листя на калині.
Я навіть зором не втішаю віти,
Мовляв, радійте — кетяги зостались.
Тепер я знаю, що минає літо,
Де все цвіло, де все мені збувалось.
Елегійне філософське роздумування над невблаганним плином часу й осіннім згасанням життя, просякнуте шляхетною стриманістю та тихою мудрістю примирення з долею.
Твір належить до періоду пізньої творчості поетки 1990-х років, коли в її ліриці посилилися авторефлексивні та екзистенційні мотиви підбиття життєвих підсумків. Це час усвідомлення крихкості людського існування на тлі стрімких суспільних зламів доби незалежності України.
У художній еволюції авторки цей вірш позначає відхід від раннього захопленого романтизму до стоїцизму, де лірична суб'єктивність прагне захистити внутрішній світ від стороннього співчуття та дешевої жалості.
Вірш написано п'ятистопним ямбом із нерегулярним чергуванням цезур, що надає мовленню характеру розміреного внутрішнього монологу або психологічної сповіді.
Авторка відмовляється від точної класичної рими на користь білого вірша з виразними асонансними та дисонансними закінченнями, що підкреслює аскетизм поетичної мови та зміщує акцент з формальної віртуозності на смислову щільність фрази.
Образ калини у вірші позбавлений поверхового декоративізму: опадання листя символізує втрату ілюзій і завершення пори молодості ('минає літо'). Водночас червоні кетяги, що лишаються на голих вітах, стають емблемою незнищенного творчого плоду та вистражданого духовного досвіду.
Психологічний стоїцизм героїні розкривається через мотив свідомого мовчання: небажання турбувати світ власним сумом увиразнює її внутрішню велич. Образи 'вечорових сутінків і тіней' та відсутність 'спокійного причалу' конструюють вишуканий елегійний хронотоп рубежу буття.
Теми: філософія віку · елегійне прощання · символіка калини · самотність і стоїцизм · плинність часу