Собака і Вовк (скорочено)
Григорій Сковорода
У пастуха Титаря жили два пси — Левкон та Фірідам. Позаздривши їхній дружбі, Вовк попросився бути третім їхнім товаришем. Став розхвалювати свій рід, свою вченість, сказав, що дуже схожий на псів, от тільки єдине, що має хвіст лисячий, а погляд вовчий.
Левкон відповів, що хоч пастух на них не схожий, але є їхнім другом, і взагалі без Фірідама він нічого не вирішує. Фірідам же сказав Вовкові, що хоч він на них і схожий, але ж не подобається його хитрий погляд, яким він на баранця поглядає.
Сила (мораль). І рід, і багатство, і чин, і зовнішня схожість не можуть твердити дружбу. Це можуть зробити лише серця, єдині думки, чесність душ.
Про вірш
Барокова філософська медитація про чистоту совісті, пізнання власної природи та перевагу душевного спокою над суєтними спокусами світу.
Історія
Твір належить до безсмертної спадщини великого українського філософа й мандрівного мислителя Григорія Сковороди (збірка «Сад божественних пісень»). Творчість Сковороди підсумувала епоху українського бароко та заклала етичний фундамент нової української культури.
Він протиставив жадобі чинів і багатства свою славетну «філософію серця», ідею «сродної праці» та внутрішньої свободи («De Libertate»), заповідавши на своїй могилі знамените: «Світ ловив мене, та не спіймав».
Форма
Метрична структура: староукраїнський силабічний вірш барокової доби. Характерний силабічний розмір із цезурою та колоритною бароковою римою.
Пісенні барокові строфи з повчальним рефреном або кантовою структурою. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («У пастуха Титаря жили два пси — Левкон та Фірідам. Позаздривши їхній дружбі, Вовк попросився бути третім їхнім товаришем. Став розхвалювати свій рід, свою вченість, сказав, що дуже схожий на псів, от тільки єдине, що має хвіст лисячий, а погляд вовчий»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Сила (мораль). І рід, і багатство, і чин, і зовнішня схожість не можуть твердити дружбу. Це можуть зробити лише серця, єдині думки, чесність душ») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («стислі перекази творів української літератури») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: барокова філософія · духовна свобода · пейзажна лірика · сатира і мораль