Іван Манжура

Про автора

Іван Манжура (1851–1893) — видатний поет-демократ, фольклорист і етнограф Придніпров'я, невтомний піший мандрівник запорозькими степами.

Народився в Харкові в збіднілій дворянській родині. Рано осиротів, виховувався родичами, навчався в Харківському ветеринарному училищі, звідки був виключений за бунтівні погляди. Більшу частину життя провів у злиднях, мандруючи пішки селами Катеринославщини та Полтавщини, де заробляв на хліб поденною працею писаря чи наймита.

Зібрав колосальний масив українського фольклору (казки, пісні, перекази про Запорозьку Січ), опублікований професором Олександром Потебнею. Автор славетної збірки лірики «Степові думи та співи» (1889) та казок у віршах («Трьомсин-богатир»). Його поезія просякнута болем за знедоленого степового бурлаку, глибокою скорботою та величчю незайманої південної природи.

Помер у земській лікарні Катеринослава в повній убогості, похований на Севастопольському кладовищі (нині Дніпро). Манжура залишився в історії як найщиріший співець українського степового бурлацтва.

Теми: степові думи та співи · бурлацька доля · запорозький степ · фольклорні скарби · туга за волею