Соколи, соколи,ставаймо в ряди,
Нас поклик "Борімось!" взиває.
В здоровому тілі здорові душі
Де сила, там воля вітає.
Як славно бувало, козацькі сини,
Боролись до смерти,загину,
Боротись будемо, Соколи всі ми,
За нашу святу Україну! Як ну!
Гей,хлопці-молодці, як мур всі тверді,
Погляньте на стяг наш угорі:
"Усі за одного, один за усіх!"
Сіяє на нашім прапорі.
Доволі ходили в ярмах вже діди,
Доволі згинали нам спину,
Лиш смілим завзяттям поставлять сини
Вільну, самостійну Вкраїну!
Ритмічно динамічний марш українського сокільського руху, що пропагує ідеали лицарського побратимства, тілесного здоров'я та безкомпромісного служіння поневоленій Батьківщині. Пафос твору спрямований на подолання комплексу меншовартості та гартування непохитної національної волі.
Поезія постала як гімнічний текст для товариства «Сокіл» — першої української патріотично-руханкової організації в Галичині, заснованої 1894 року Василем Нагірним і розбудованої Іваном Боберським. Костянтина Малицька брала діяльну участь у розвої сокільського жіночого крила та культурно-освітніх проєктів, чуйно реагуючи поетичним словом на суспільну потребу в ідеологічно наснажених маршах.
Сокільський рух бачив у фізичному вихованні передумову національного визволення, протиставляючи пасивності колоніального животіння активний культ тілесної снаги й шляхетного духу. Вірш створювався для виконання під час спортивно-патріотичних свят, сокільських здвигів та маніфестацій.
Метрична основа твору — чотиристопний хорей із використанням цезурних пауз, які передають синхронний крок колони. В окремих рядках присутні пірихії та ритмічні стягнення, притаманні живій народнопісенній та маршовій практиці.
Строфіка складена чотиривіршами з перехресним римуванням і чергуванням жіночих та чоловічих закінчень. Інтонація підкреслено вигукова, насичена апелятивами («Соколи, соколи!», «Гей, хлопці-молодці!»), що підсилює сугестивність тексту.
Орнітоморфний символ сокола у вірші відсилає як до українського фольклорного коду (символ відваги, чистоти помислів, зоркості), так і до європейської гімнастичної традиції. Гасло мушкетерського типу «Усі за одного, один за усіх!», зафіксоване на сокільському прапорі, утверджує імператив абсолютного колективного побратимства, протиставленого егоїзму та розпорошеності.
Текст апелює до подолання рабської психології: опозиція «ярмо дідів» — «сміливе завзяття синів» є архетипною для українського романтично-модерного дискурсу початку XX століття. Поетка чітко артикулює кінцеву мету руху — не просто фізичний розвиток, а побудову «вільної, самостійної Вкраїни», переводячи руханкову практику в площину прямого державотворення.
Теми: сокільський рух · побратимство · фізична і духовна міць · самостійна Україна · подолання рабства