Взяв би я бандуру
Костянтина Малицька
Як пісня звучить від Квітки Цісик
Взяв би я бандуру, настроїв, заграв,
Щоби голос пісні до небес лунав,
Щоби голос пісні до небес лунав.
Нивами, водами, понад лугів цвіт,
Гей, летіла б пісня у далекий світ,
Гей, летіла б пісня у далекий світ.
Та де б не торкнулась крайчиком крилець,
Там спливала б радість до сумних сердець,
Там спливала б радість до сумних сердець.
Оригінал вірша (1921 рік)
Взяв би я бандуру, настроїв, заграв,
Щоби голос пісні до небес лунав,
Нивами, водами, понад лугів цвіт,
Гей, летіла-б пісня у далекий світ,
Линула би пісня, мрій моїх дитя,
Між зневіру внесла новий клич життя.
До борби кріпила за добро, красу,
За бездольний нарід за справу святу.
Линула би пісня, гей той цвіт вишень,
Солодка як мрія, палка як огень.
А де-б не торкнулась крайчиком крилець,
Там спливала-б радість до сумних сердець.
Про вірш
Натхненний маніфест національного мистецького служіння, де пісня постає життєдайною силою подолання зневіри та зброєю у боротьбі за гідність підневільного народу.
Історія
Вірш створено 1921 року, в драматичний постінтервенційний період після поразки визвольних змагань 1917–1921 років, коли західноукраїнські землі опинилися під польською окупацією. Сама Костянтина Малицька (відома також під псевдонімом Віра Лебедова) пережила тягар сибірського заслання у Красноярську (1915–1920 рр.), звідки повернулася до Галичини, сповненої гіркоти втрат, але не зламаної духовно.
Поезія стала прямим відгуком авторки на панування зневіри й апатії серед українства. Прагнучи піднести моральний дух нації, поетеса актуалізує місію творчого слова й пісні, покликаних залікувати травми поразок. Згодом твір зазнав народнопісенної редукції (відомої за репертуаром Квітки Цісик), де гострі політичні акценти боротьби поступилися суто лірико-ностальгійному змалюванню розради.
Форма
Твір написаний чотиристопним амфібрахієм із повнозвучним суміжним жіночим і чоловічим римуванням, що зумовлює виразний кантиленний характер, ритмічну гнучкість і природну придатність до вокального виконання.
Синтаксична будова ґрунтується на розгорнутих умовних конструкціях («Взяв би я...», «Щоби...», «Линула би...»), які створюють хвилеподібну музичну градацію, підсилену анафоричними підступами та мелодійними рефренами.
Як читати
Центральним смисловим стрижнем поезії є апологія кобзарської традиції як сакрального медіатора між стражденним народом і вищими духовними ідеалами. Бандура виступає не просто старовинним інструментом, а деміургічним органом воскресіння нації: її струни здатні перетворити індивідуальну мрію митця на соборний «новий клич життя».
В оригінальному авторському задумі 1921 року естетична категорія краси нерозривно пов'язана з категорією чину й жертовності. Опозиція між «зневірою» та «святою справою борби» долається через метафору пташиного польоту пісні, здатної торкнутися «крайчиком крилець» занімілих сердець. Поетеса гармонійно синтезує кордоцентричну лірику з виразним державотворчим імперативом, перетворюючи мелодію на чинник національного спротиву.
Теми: покликання митця · пісня як духовна зброя · подолання зневіри · національне відродження · кобзарська традиція