[separator headline=”h3″ title=”Леонід Кисельов – На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…
Колихайтесь, тераси дерев…
П.Г.Тичина
На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер
У прозорих пазурах листя дере.
Чорнопері круки, як химернії квіти,
На терасах дерев,
На терезах дерев.
На терезах дерев всі чесноти космічного віку,
Всі принади невгавного руху вперед,
А поети — як вихор, поети — як вітер, як вітер
На терасах дерев,
На терезах дерев.
1968
Живописна поетична картина української природи, сповнена тонких колористичних деталей та світлої елегійної задуми.
Поезія належить до багатого доробку автора (Леонід Кисельов), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Метрична структура: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Колихайтесь, тераси дерев»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («На терезах дерев») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («На терезах дерев») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · пейзажна лірика · краса і гармонія · поетичне світовідчуття