Ніч тиха прийшла і свята,
мов молитва, така врочиста.
Воістину, Боже дитя
народилося в цьому місті.
Прийшла зачарована ніч,
мов в дитинстві почута казка,
і світиться людям із віч
братолюбія тепла ласка.
Блищить на ялинці горіх
і такий же на небі місяць —
та найкращий сьогодні — сніг:
йому в серці найбільше місця.
1954
Інтелектуальна лірика про долю української людини в еміграції: хвилі відчуження та мости пам’яті, що сполучають чужину з духовною батьківщиною.
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Стрункі чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («Ніч тиха прийшла і свята»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («і світиться людям із віч») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («йому в серці найбільше місця») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · рідна мова і земля · елегійні роздуми · доля на чужині