Біржа
Марта Тарнавська
На біржі життя купуєш
дешеві майбутнього акції
та віриш, мов грач, у щастя
і вперто ждеш дивіденду.
Хотів би ти, спекулянте,
з маленьких своїх інвестицій
отримати зиск потрійний?
Хотів би дешеві ліри
на тверду проміняти валюту
і стати без поту і труду
вдоволеним капіталістом?
Та біржа життя не гірша
від славної біржі Нью-Йорку:
тут риск на велику ставку,
тут ринок хронічно непевний,
тут жертв неминучих чекає
неуникненне банкрутство.
Ця гра має сотні правил,
та щастя знанням не купиш,
і риск невідхильний навіть
для тих, хто хотів би чесно
десяток літ капіталу
своєї важкої праці
примусити, щоб давали
заплату і нагороду.
Та є у житті спекулянти,
що, вклавши підроблені акції
снобізму, блефу і фальші,
чекають на лавр визнання;
що інвестують в дарунки,
а хочуть в заміну — приязнь;
що спекулюють у дітях
і, вклавши самі лиш гроші,
ждуть дивіденду — серця.
Буває часом банкрутство,
мов справедливості вимір.
1974
Про вірш
Філософська медитація про час, покликання жінки-мисткині та таїну людського серця. Поетеса гармонійно поєднує класичну культуру форми з модерним світовідчуттям.
Історія
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Форма
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Стрункі чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Як читати
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («На біржі життя купуєш»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («та щастя знанням не купиш») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («мов справедливості вимір») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · пейзажна лірика · філософія буття · людська гідність