В погожі ночі, в запахущім травні,
Як цвіт буяє і ростуть жита,
Вона стоїть, пречиста і свята,
Як в оні дні Сатурнові днедавні.
І бачиться: гаї і тихі плавні
Спогадують ті золоті літа,
Як люд не знав ні спису, ні щита
І війни спали, дикі та безславні.
І пролилася кров. Дзвенить сурма;
Ступає віл під тягарем ярма,
І землю грішну кидає Астрея.
Лиш повесні в далеких небесах
Сріблиться зорями її кирея,
І згоди Колос світиться в руках.
Неокласична медитація про втрачену чистоту Золотого віку людства, військову руїну та надію на відродження справедливості крізь споглядання сузір'я Діви.
Поезія генетично пов'язана із захопленням Зерова античною спадщиною, зокрема космогонічними міфами Гесіода («Роботи і дні»), поезією Арата та четвертою еклоґою «Буколік» Вергілія, де йдеться про повернення на землю Діви-Астреї.
Твір постає як завуальована рефлексія над кривавими катаклізмами доби Першої світової війни, революції та визвольних змагань, коли братовбивче насильство знецінило людське життя й зруйнувало ідеали гуманізму.
Для київських неокласиків звернення до античного праміфу було засобом дистанціювання від вульгарного соціологізму сучасності та утвердження позачасових етичних абсолютів культури.
Канонічний сонет, створений шляхетним п'ятистопним ямбом із класичним чергуванням жіночих і чоловічих рим.
Схема римування: abba abba ccd ede; інтонаційний перепад (вольта) відбувається на межі катренів і терцетів, де ідилічна аркадика змінюється трагічною констатацією кривавого розбрату.
Композиція розгортає рух від весняного мікрокосму («буяє цвіт і ростуть жита») через архетип Сатурнової доби, коли людство перебувало в гармонійному невіданні воєн, до трагічного падіння у гріх і насильство.
Образ Астреї — богині справедливості, яка останньою з безсмертних покинула заплямовану кров'ю землю й вознеслася на небо як сузір'я Діви, — символізує відчуження високих етичних засад від людської історії.
Оптимістичний есхатологічний акорд сонета зосереджений у фінальному терцеті: зірка Спіка («згоди Колос») у руках Діви залишається вічним зоряним дороговказом і запорукою майбутнього мирного замирення та родючості.
Теми: античний міф · Золотий вік · війна і мир · справедливість · космічна гармонія · Астрея