Блаженні дні і ночі на селі,
Землі Волинської родюче лоно
І дух полів, і голоси з балкона,
І крекіт жаб на вітровім крилі.
А в плесі тихім, мов на синім шклі
Вже позначились клешні Скорпіона,
І Антарес, як іскорка червона,
Уже горів в надобрієвій млі.
Я од'їздив, і оком астролога
Допитувався в зір, яка дорога
Мене провадить у майбутні дні.
А Скорпій гас в красі своій недобрій,
І друг Стрілець виносив понад обрій
Свій срібний лук і приязні огні.
Гармонійний астрономічно-філософський сонет, у якому пасторальна ідилія Волині поєднується з тривожним ворожінням на зорях і вірою у подолання життєвої негоди.
Твір постає з літніх мандрівок Миколи Зерова Волинню (зокрема під час відпочинку в садибах друзів чи родинних осередках наприкінці 1920-х років). Цей край приваблював поета незайманою природою, тишею і можливістю відірватися від задушливої атмосфери літературних дискусій та цькувань у радянському Києві.
Водночас сонет відбиває характерну рису світовідчуття неокласика: навіть на лоні природи його зір шукає універсальних знаків буття. У міфопоетичних координатах античної астрономії поет шукає ключ до власної майбутньої долі, відчуваючи неухильне насування суспільної трагедії.
Класичний сонет, написаний п'ятистопним ямбом із пірихіями, що забезпечують співучу пластичність інтонації. Схема римування: abba abba ccd ede.
Перша частина (катрени) звучить плавно, медоточиво, тоді як у терцетах ритм набуває медитативної драматичної зосередженості з переходом у світлу кадансову розв'язку.
Катрени вибудовують пластичний, сенсорно насичений образ волинського вечора через алітерації та синестезію: «родюче лоно», «дух полів», «крекіт жаб на вітровім крилі». Водне плесо, порівняне із «синім шклом», слугує дзеркалом космосу, де відбиваються знаки зодіаку.
У терцетах розгортається внутрішній діалог «ока астролога» з нічним небом. Зловісний Антарес і сузір'я Скорпіона символізують ворожі сили, навислу небезпеку та історичну пітьму. Проте фінал осяяний стоїчним неокласичним оптимізмом: сходження дружнього Стрільця зі срібним луком віщує духовний захист, світло розуму та перемогу гармонії над лиховісним фатумом.
Теми: волинський пейзаж · астрономічна символіка · доля поета · гармонія природи · античний стоїцизм