Такий похмурий вечір нині...
Наталя Лівицька-Холодна
Такий похмурий вечір нині,
кривавий захід знов мовчить,
і западає тінь в долині,
і вітер з півночі шумить.
А потім прийде ніч-старчиха,
простягне руку під вікно,
і знов присниться далеч тиха,
степів квітчасте полотно.
І битий шлях мені присниться
і під горою, за селом
похилий хрестик і криниця
й Христос з засмученим чолом.
Про вірш
«Такий похмурий вечір нині...» Наталя Лівицька-Холодна: Такий похмурий вечір нині, кривавий захід знов мовчить, і западає тінь в долині, і вітер…
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («Такий похмурий вечір нині, кривавий захід знов…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: віра · село · природа