Запахло квітнем
Олександр Підсуха
Запахло квітнем. Чорногузи
Летять до рідного Дніпра.
Добридень, німці і французи!
Я щиро зичу вам добра.
Позаду все: прокльони, шанці,
Розтерзаний боями світ...
Добридень вам, американці!
Я шлю вам з Києва привіт.
Уже з моєї Батьківщини
До зір торуються путі...
Добридень вам, японці, фінни!
Нехай щастить вам у житті.
До всіх вас простягаю руку
Через хребти, через ліси,
Як миру й дружби запоруку
На всій землі! На всі часи!
Шлях людства стелеться угору.
Привіт Барбюсу і Тагору.
Здоров був, Данте і Шекспір1.
Ви всі мої із давніх пір.
Усі мої, усі зі мною,
Усі ввійшли до мене в дім,
Навік здружившись між собою,-
Чом не дружити нам, живим?
Хай не свинець гарячий в груди,
Не вибух атомний вгорі.
Добридень вам, всі чесні люди,
Земної кулі трударі!
Лети ж, лети у Лондон, Відень,
У Вашингтон, Париж і Рим
Не бою атомного грім,
А слово радісне: "Добридень!"
1963 р.
1 Барбюс, Тагор, Данте, Шекспір — видатні представники французької, індійської, італійської та англійської літератур.
Про вірш
Життєствердний пацифістський маніфест хрущовської «відлиги», у якому весняне оновлення природи стає метафорою подолання повоєнної травми та закликом до глобального гуманістичного братерства народів.
Історія
Вірш написано 1963 року — у кульмінаційний період хрущовської «відлиги», одразу після подолання Карибської ядерної кризи 1962 року, коли загроза глобального атомного конфлікту відчувалася гостро як ніколи. Як ветеран Другої світової війни та фронтовик, Олександр Підсуха пережив трагедію нацистської навали особисто, тому пафос мирного співіснування в його поезії був глибоко вистражданим, а не лише відповіддю на офіційну радянську пропаганду «боротьби за мир».
У цей час поет брав активну участь у діяльності Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном, подорожував Європою та Північною Америкою, що зміцнило його віру у відкритість світу та універсальну силу діалогу між різними націями й культурами.
Твір органічно увійшов до збірки «Матері моєї печаль» та подальших вибраних книг поета, репрезентуючи типову для української підцензурної поетики 1960-х спробу поєднати щирий інтернаціоналізм, гуманізм і національні топоси (Дніпро, рідний край, Київ).
Форма
Твір написано чотиристопним ямбом з пірихіями, що забезпечує динамічну інтонацію поклику та ораторського звернення. Ритмомелодика тяжіє до пісенно-маршового строю, характерного для громадянської лірики доби.
Строфіка побудована переважно на класичних перехресних чотиривіршах (абаб) із чергуванням жіночих і чоловічих рим, подекуди переходячи в суміжне римування для увиразнення декларативно-філософських пасажів.
Як читати
Образна система вірша розгортається від архетипного весняного пейзажу до планетарного масштабу: образ повернення чорногузів до рідного Дніпра символізує тяглість мирного життя і вічний коловорот природи, що перемагає «прокльони, шанці, розтерзаний боями світ». Зооморфний образ лелек корелює з національною ідилією затишку, яка прагне екстраполюватися на всю земну кулю.
Особливого значення набуває літературний пантеон (Данте, Шекспір, Тагор, Барбюс), що вводиться як спільна духовна спадщина людства: класики світової культури мисляться живими співрозмовниками поета, «увійшовши в дім» як запорука порозуміння між розділеними ідеологією народами.
Поетичний конфлікт полягає в протиставленні радості весняного пробудження і техногенно-апокаліптичної небезпеки («вибух атомний вгорі»). Фінальний рефрен-привітання («Добридень!») трансформується з повсякденної формули ввічливості в онтологічний імператив виживання планети перед лицем смертоносного «атомного грому».
Теми: боротьба за мир · повоєнна пам'ять · інтернаціоналізм і братерство народів · гуманізм · весняне оновлення · загроза ядерної війни