"Довгі" казки

Олександр Виженко

Ось послухайте, будь ласка,
Мою довгу казку.
Така вона довга,
А ще й чепурненька,
А ще й кумедна, веселенька.

***

З'їло мило порося.
Оце й казочка уся.

***

Підковане порося.
Оце й казочка уся.

***

Жила-була баба Гапка.
Отут моїй казочці крапка.

***

А в нашого татка
Застрибала хатка.
Тут казці кінець,
Та ще й крапка.

***

Підмізинний Палець
Мазав хліб на смалець,
Всьому світу сповіщав:
– Казці зачинялець!

***

Вийшов рак з конем на герць.
Тут і казочці кінець.

***

Киця миші на десерт?!..
Тут і казці моїй щент.

***

Про вірш

«"Довгі" казки» Олександр Виженко: Ось послухайте, будь ласка, Мою довгу казку.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети