Небилиця

Олександр Виженко

Небилиця є такая:
Під землею птах літає;
Кріт у хмароньці живе;
Океаном слон пливе;
А всі тигри, леви й барси –
Подалися аж до Марса;
Люди в джунглі почвалали,
Сніг голками трамбували;
Джунглі – казка, диво-царство,
Щоб займатись ковзанярством.
У міста зійшлися сови;
Позлітались всі корови;
Підприємці з них чудові,
До роботи край готові.
Вже й товари експортують,
А кальмари їх купують…
Як же ловко жити в світі!..
Ви зі мною згодні, діти?
Якщо скажете мені: – "ні", –
Я скажу, що ваше "ні" – "Так!".
Адже наша небилиця –
Пречудова хихітниця!

Про вірш

«Небилиця» Олександр Виженко: Небилиця є такая: Під землею птах літає; Кріт у хмароньці живе; Океаном слон пливе; А всі…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: місто · пори року · лірика

Усі поети