На відкриття памятника Котляревському
Панас Мирний
На відкриття памятника першому українському письменникові Іванові Котляревському
Упала заслона! й обличчя знайоме
Згори позирнуло на нас…
Се ж ти, наш Іване, кобзарський гетьмане.
Найперший співаче ти наш,
Що в голосну мову завів ріднеє слово,
Оздобив віршами його
І людям на диво ти так жартовливо
Співав про Енея свого!
Усі реготались, аж за боки брались,
Хто жарти твої ті читав,
Й, жартуючи з нами, гіркими сльозами
Неправди людські виливав.
А потім до кону – всім проти закону –
Не панну шляхетну подав,
А просту дівчину нам вивів і – диво!
Її як живу змалював.
Від тяжкого горя и та недолі
Щеміло в нас серце не раз;
Як горох, ряснії, слізоньки дрібнії
Заливали очі у нас.
Таке-то, мисливий, земляче наш милий,
Таке з нами диво робив:
До простого слова та рідної мови
Ти перший своїх прихилив!
І з твого почину на всю Слов'янщину
Пішло наше слово гулять;
твої нащадки своїм рідним батьком
Тебе почали величать.
Почали робити твоє діло діти,
Бо віра свята їх кріпить,
Що родюче зерно проростать повинно,
Повинно буяти та жить.
І воно буяє, гілки розгортає
Та ширить коріння своє…
І по всьому краю з славою вінчає
Мення незабутнє твоє!
А щоб тая слава по всім світу стала –
Мистець тебе з глини зліпив
Й, виробивши форму, в облуду бронзову
Зразок твій навіки залив.
Й поставив на скелі з гори кам'яної,
Щоб видко було там стоять,
Й з тії високості, немовби з помосту,
Країну свою оглядать…
Стій вічно, мисливий! і про Україну
Нагадуй повсякчас своїм,
Щоб не забували її та кохали,
Як ти її мову любив!
Про вірш
Урочиста громадянська ода-гімн на честь Івана Котляревського, яка оспівує нездоланну силу рідного слова, демократизацію літератури та історичне воскресіння української нації.
Історія
Вірш створено безпосередньо до епохальної події в історії української культури — відкриття першого пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві 30 серпня (12 вересня) 1903 року. Ця подія перетворилася на грандіозний всеукраїнський національний маніфест, що об'єднав діячів Наддніпрянщини та Галичини (Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Василь Стефаник та ін.).
Панас Мирний був одним із ключових ініціаторів, організаторів та натхненників збору коштів і встановлення монумента роботи скульптора Леоніда Позена. Для письменника, чиє життя було нерозривно пов'язане з Полтавою, цей твір став вінцем багаторічної боротьби за право українського народу на власну мову та історичну пам'ять усупереч заборонам царської адміністрації виголошувати промови українською мовою на урочистостях.
Форма
Ритмомелодика поезії спирається на рапсодійний коломийковий розмір (14-складник, розбитий на піввірші 4+4+6), що генетично пов'язаний із народнопісенною стихією та традицією «Енеїди».
Строфіка складна, катренова з регулярними внутрішніми римами («заслона — знайоме», «Іване — гетьмане», «слово — мову», «диво — жартовливо»), що надає віршу урочистого, маршово-гімнічного звучання та надзвичайної мелодійної співучості.
Як читати
Твір починається з ефекту живої присутності — падіння заслони з монумента, що символізує падіння історичного забуття. Постать Котляревського постає в ореолі національного першовідкривача («кобзарський гетьман», «найперший співаче»), котрий зумів переплавити народну мову на високохудожній скарб.
Панас Мирний тонко розкриває естетичний феномен Котляревського: сміхова культура («Енеїда») інтерпретується не як легковажна розвага, а як прикриття глибинного трагізму («жартуючи з нами, гіркими сльозами неправди людські виливав»). Особливий акцент зроблено на демократизмі автора «Наталки Полтавки», який «всім проти закону» вивів на сцену замість вельможної шляхти живу душу простої селянки, викликавши щире співпереживання народу.
Центральною метафорою другої частини є образ «родючого зерна», посіяного Котляревським, що проросло могутнім древом національного відродження. Бронзовий монумент на високій кам'яній горі стає символом непорушної варти: поет вічно споглядає свою відроджену країну, благословляючи її невпинний рух у майбуття.
Теми: уславлення Івана Котляревського · відродження українського слова · народність літератури · історична пам'ять · тріумф національної культури · Полтавське свято 1903 року