Панас Мирний
Про автора
Панас Мирний (1849–1920) — основоположник українського соціально-психологічного роману, творець величних панорам народної епопеї зламу епох.
Панас Якович Рудченко народився в Миргороді на Полтавщині. Протягом усього життя служив скромним чиновником у казенній палаті в Полтаві, дослужившись до високого цивільного чину дійсного статського радника. Ретельно приховував своє літературне ім'я під псевдонімом Панас Мирний, через що поліція, яка полювала на автора бунтівних книг, так і не здогадалася, що бунтівник сидить у керівних кабінетах губернського правління.
Його монументальні романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (створений у співавторстві з братом Іваном Біликом) та «Повія» відкрили нову еру українського реалізму. Мирний вперше масштабно дослідив, як соціальна кривда, кріпосницька система та суспільна несправедливість ламають людську особистість і штовхають правдошукачів на шлях руйнівного розбою.
Панас Мирний надав українській прозі сили великого психологічного дослідження та епічного масштабу. Його персонажі, зокрема Чіпка Варениченко, стали вічними архетипами бунтівного національного характеру.
Теми: пошуки правди · пропаща сила · соціальна несправедливість · психологія злочину · трагедія жінки
- Блиснуло сонечко з-за хмари
- Братерське вітання провансальцям
- Великодня молитва
- Война! война! і серце охололо
- Від чого я люблю москаля
- Дзвінкий твій голос, мов струна
- До братів-засланців
- До дівчини
- До музи
- До сучасної музи
- Друже-брате
- Дума про військо Ігореве
- Жіноцька доля
- З трухлим осередком, гнилою корою
- За водою
- Його батько малим
- Казка про Правду та Кривду
- Лихе віщування
- Лихий попутав
- Мари Костянтинівні Заньковецькій
- На 37-мі роковини Т. Г. Шевченка
- На 46-ті роковини Т. Г. Шевченка
- На волі
- На відкриття памятника Котляревському
- На смерть Івана Карпенка-Карого
- На той світ Іванові Петровому синові Котляревському
- Не недоля мене ізвела
- Ніч осіння
- Одклик з того світу від Івана Петровича сина Котляревського
- Ой життя, ти життя
- Ой залетів соколонько
- Ой кобзо голосна
- Привіт М. Драгоманову
- Привіт Миколі Лисенкові
- Пригорнусь до лона твого, голубко
- Прийди! пригорну тебе к лону
- Розмова двох кумів про земські діла
- Сиротина ж я
- Ти, кажуть, приїхала, серденько, знов
- Україні
- Я не любив його ніколи
- Я із школи і донині
- Я. В. Жарку