Земляцтво
Пантелеймон Куліш
Тогда какой-то злобний гений
Стал часто навещать меня.
А.Пушкин
Мене сей злобний геній навіщає
Усякий раз, як я на Україну,
Де дурень дурня в пекло поганяє,
З Німещини чи з Польщі оком кину.
Я проклинаю ту сумну, гірку годину.
О скільки вас гине там мільонів
У багнищі безпутства та омани,
Перевертнів, сіпак, хамелеонів,
Які були й прославлені гетьмани,
Жорстокої орди п’яниць жорстокі хани!
Єдину Німець видумав культуру,
Паскудно Лях дружить із єзуїтом,
Жерцем релігіозного сумбуру,
Сатиром ласих баб і дуросвітом,
Но против вас їх тьма здається світом.
Враги прогресу, зрадники свободи,
Наслідники руїнника Монгола,
Тупі скопці, казителі свободи,
Серед скарбів землі голото гола!
Хіба ж не луччі ‘д вас князь Бісмарк і Лойола?
Про вірш
Філософський роздум про незворотний рух часу, таїну людського буття та пошук духовної рівноваги серед життєвих бур.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Пантелеймон Куліш), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Тогда какой-то злобний гений»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Жорстокої орди п’яниць жорстокі хани») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Хіба ж не луччі ‘д вас князь Бісмарк і Лойола») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · філософія серця · сатира і мораль · краса і гармонія