Балада про пташку
Павло Мовчан
Замисленим запахом льон засинів,
і вибухли соняхи — у далині,
і певність на Вічність вода засвітила
у нуртах глибоких, блакиті горнилах.
Сиди, пий меди молоді з соломинки —
дароване літо усім для зажинку.
Нехай спочиває душа під вербою,
що з дудки співкої зросла над тобою.
Байдужий дударю, в порожньому вусі
кропив’янка спить, посивівши у скрусі:
їй сниться пучечок пташат незів’ялих
і дзвін розсипний тонкогубих конвалій.
Скрипалю, порожнє гніздо на долонях
викруглює око, де крига холоне,
а струни стеблин, що вп’ялися в зап’ястя,
гнізду не дають із долоней упасти.
Засуджений ким на німе однування,
чому не зведеш ти одного питання,
в якому зубів та іржі скреготання,
в якому будяк чорно-хижо цвіте
(туго в сувої загорнутий степ
гуде безнадійною міддю щодня)
і кличе, і кличе мале пташеня?
Дударю, минуле не знає виснаги,
пече печією, помножує спрагу,
і кольором льону, і соняхом жовтим
схиляє все нижче тебе до скорботи.
І слово несправжнє, і думка зрадлива,
коли, як відлуння, душа сиротлива.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Балада про пташку»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Балада про пташку» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Балада про пташку» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова