Балада про скрипаля
Павло Мовчан
Вже промінь розпечатав ліс:
виходять грибники з кошами,
а через житнище навкіс
дзвенить лункими обручами
дитяча радість, срібна вість:
до них в село скрипаль забрів,
і шовк висотує із скрипки,
і смутки сповива в сповитки,
всіх приторочує до нитки
веселих мандрівних доріг.
Він грає воду у криниці,
блакитне скло, рожевість щік,
розтягуючи нитку криці
на весь на довгий-довгий вік.
Переінакшує смичок
листок берези в п’ятачок,
з плеча летить, летить додолу
осіннє полум’я свічок…
Поздовжній рух розширив вікна,
подовжив погляди удаль;
спішіть,
бо спізнитесь навіки —
зостанеться лише печаль.
Облиште клопоти щоденні
та розпечатайте свій слух,
допоки полум’я зелене
роздмухує скрипальський рух.
Допоки тануча вуглина
біжить через струну навкіс,
усім дарується хвилина,
усевмістима, наче ліс…
Вони ж у відповідь мовчали,
стирчали, як в траві гриби,
бо, наче сніг довкіл проталин,
були за колом ворожби.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Балада про скрипаля»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Балада про скрипаля» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Балада про скрипаля» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова