Бетон
Павло Мовчан
На попелище власних літ
і на спустошене дворище
щось надить… надить… Пам’ять, рід?
Чи здичавіле гробовище?
Скрізь лобода та кропива,
якась чужа трава — в коліно…
Печальна пам’ять родова
дороги скривлює постійно…
Але вирівнює їх страх,
та шлях життєвий гнеться криво…
Скрипить прах ваший на зубах,
що посміхаються щасливо…
Ступну крок вбік — у мур уткнусь:
він вигнався з обох боків
мого життя, де «к» — як плюс,
«ати» — мов вигук, — ой високий!…
Високий мур, — чи ж навіки?
Він обтягнув усю країну? —
Пробились гострі шпичаки
із нього, і штовхають в спину…
Нікого я не бачу. Сам
іду, іду, немов тунелем…
Я знаю: ви присутні там,
де слід зостався від оселі…
Ви знову збратані, а тут
я сам один, як перст відтятий;
між нами двометровий ґрунт,
бетонний мур, іржаві ґрати…
Присутність вашу чую скрізь,
та зір не визначить, які ви.
Ліг ваший прах в міцний заміс:
мур височить на краю прірви…
Хоч вгору лишаєм повзи,
хоч в землю прахом западися…
Видно бетон: з вершин… з низин…
мов сам в бетоні схоронився…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Бетон»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Бетон» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Бетон» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова