Дурні та гордії ми люди

Тарас Шевченко

Дурні та гордії ми люди
На всіх шляхах, по всій усюді,
А хвалимось, що ось-то ми
І над землею, і водою
І од палат та до тюрми
Усе царі, а над собою
Аж деспоти — такі царі,
І на престолі і в неволі.
І все то те по добрій волі,
По волі розуму горить,
Як той маяк у синім морі,
Чи те… в житейськім. Само так
У нас у костяній коморі
Горить розумний той маяк,
А ми оливи наливаєм
Та байдуже собі співаєм —
Чи то в годину, чи в напасть.

Орли, орли ви сизокрилі,
Поки вам лихо не приснилось,
Хоч невеличке, хоч на час!
А там — під лавою в шиночку
Сховаєтесь у холодочку.
Огонь небесний той погас,
І в тую костяну комору
Полізли свині ізнадвору,
Мов у калюжу, та й сопуть.
І добре роблять, що кують
На руки добрії кайдани
Та чарки в руки не дають
Або ножа, а то 6 зарані
Гарненько з лиха б напились,
А потім з жалю заридали
Та батька, матір прокляли
І тих, що до хреста держали.
А потім ніж — і потекла
Свиняча кров, як та смола,
З печінок ваших поросячих.
А потім…

Перша половина 1849, Косарал

Про вірш

Філософська інвектива проти людської гордині, марнославства й гонитви за чинами перед невблаганним обличчям природи й смерті.

Історія

Створено наприкінці 1849 року в Оренбурзі. Споглядання неосяжних просторів пустелі та мінливості моря зміцнило в Шевченкові погляд на людські чвари як на нікчемну суєту.

Поет бачив навколо пихатих царських генералів і чиновників, які вважали себе володарями доль, забуваючи про свою смертність.

Твір увійшов до «Малої книжки» як зразок високої філософської публіцистики.

Форма

Філософсько-дидактичний роздум у формі викривального слова, складений чотиристопним ямбом.

Біблійна афористичність образності, патетичні звернення та сатиричні антитези.

Як читати

Шевченко таврує безумство людської пихи: люди будують палаци, мучать ближніх і пишаються званнями, але перший подув стихії перетворює все на прах.

Усі люди рівні перед лицем Творця й природи, і всяке насильство над собі подібними є проявом глупоти та духовного засліплення.

Поет закликає до смирення, братньої любові та усвідомлення крихкості людського життя на землі.

Теми: марнота марнот · людська гординя · рівність перед смертю · філософська інвектива · викриття деспотизму

Усі поети