Мені однаково, чи буду

Тарас Шевченко

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими,

І, неоплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру,

І все з собою заберу —

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій — не своїй землі.

I не пом’яне батько з сином,

Не скаже синові: — Молись.

Молися, сину: за Вкраїну

Його замучили колись. —

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні…

Та не однаково мені,

Як Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені.

Тарас Шевченко

Про вірш

Канонічний текст найвищого шевченківського вірша-маніфесту громадянської самопожертви, створеного у застінках царської охранки в ім'я порятунку духовної сутності України.

Історія

Поезія написана між 17 квітня та 19 травня 1847 року в казематі Третього відділу в Петербурзі під час жорстоких допитів у справі Кирило-Мефодіївського товариства.

Шевченко знав, що на нього чекає найсуворіша розправа особисто від царя, проте його думи були зайняті не власним захистом, а трагічним майбутнім рідного краю.

Твір по праву вважається етичною вершиною української літератури всіх часів, втілюючи найвищий зразок безкорисливого патріотизму.

Форма

Монументальний чотиристопний ямб із бездоганною ритмічною архітектонікою: 23 рядки, що поділяються на дві контрастні змістові строфи.

Карбована, гранично лапідарна мова, де кожне слово набуває статусу філософської аксіоми й політичного кредо.

Як читати

Поет свідомо зрікається потреби в особистій славі, пам'яті чи навіть посмертній молитві нащадків, демонструючи повну свободу від людського марнославства.

Єдина турбота ліричного героя — щоб Україну «не присплять лукаві люде» і не збудили «в огні окраденою»: сон нації трактується як смертельна небезпека асиміляції й забуття свого коріння.

Текст звучить як безсмертний заповіт пильності кожному поколінню українців у протистоянні з підступним імперським ворогом.

Теми: жертовна любов до України · незламність перед тиранією · безпека національного буття · каземат Третього відділу · відмова від егоїзму · сторожа національної гідності

Усі поети