ФЕДОРУ ІВАНОВИЧУ ЧЕРНЕНКУ
На пам’ять 22 сентября 1859 року
Ой по горі роман цвіте,
Долиною козак іде
Та у журби питається:
«Де та доля пишається?
Чи то в шинках з багачами?
Чи то в степах з чумаками?
Чи то в полі на роздоллі
З вітром віється по волі?»
Не там, не там, друже-брате,
У дівчини в чужій хаті,
У рушничку та в хустині
Захована в новій скрині.
Лихвин, 7 іюня [1859]
Народнопісенна стилізація про цвітіння роману та дівочу самотність, де за фольклорною легкістю ховається туга за недосяжним родинним щастям.
Написано 22 травня 1859 року в Петербурзі й подаровано з автографом приятелеві Федору Черненку на згадку перед виїздом Шевченка в омріяну подорож в Україну.
Поет збирався на рідну землю, прагнучи придбати ділянку над Дніпром і збудувати хату, тому думки про шлюб і спокійний побут були провідними в його серці.
Коломийковий розмір (14-складник, 4+4+6) у поєднанні з чотиристопним хореєм народнопісенного типу.
Використано паралелізм явищ природи й людських переживань, характерний для традиційної української дівочої пісні.
Цвітіння білого роману на горі символізує розквіт весни, молодості та життєвих сил природи, якій контрастує тривога самотнього серця.
Шевченко віртуозно відтворює психологію дівчини, котра виглядає судженого, тонко вплітаючи мотиви дівочої туги й очікування любові.
Текст свідчить про органічну нерозривність поета з народною пісенною стихією, де кожна деталь краєвиду стає емоційним дзеркалом душі.
Теми: фольклорна стилізація · дівоча туга · весняне оновлення · образ роману-зілля · очікування кохання