Причинна (дуже стисло/скорочено)
Тарас Шевченко
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
У таку страшну погоду на берег Дніпра виходить дівчина. Вона чекає свого коханого, що пішов у похід разом з іншими козаками. Вона збожеволіла від зілля, яке дала їй ворожка, щоб менше тужила за козаком.
Дівчина — сирота, у неї було тільки одне щастя в житті — її коханий, але, мабуть, і його вона втратила.
Від горя дівчині починає ввижатися, що з води виходять маленькі діти, дівчата. Вони співають, кружать навколо неї, сміються. Дівчина лізе на дерево, до самої верхівки. Дивиться униз — там її чекають русалки. Коли дівчина спустилася, русалки залоскотали її.
Дівчина лежить під старим дубом при битій дорозі.
В цей час повертається козак і бачить кохану. Він передчуває щось недобре. Побачивши, що кохана вмерла, “зареготавсь, розігнався — Та в дуб головою”.
Над могилою козака посадили явір та ялину, а над дівочою могилою — червону калину.
Про вірш
Концентрований виклад ранньої балади «Причинна», де розгортається містична трагедія дівчини, збожеволілої від туги за коханим козаком і залоскотаної русалками над нічним Дніпром.
Історія
«Причинна» — один із перших відомих творів молодого Шевченка, написаний орієнтовно 1837 року в Петербурзі ще до офіційного викупу з кріпацтва.
Балада відкривала дебютний «Кобзар» 1840 року своїм геніальним зачином «Реве та стогне Дніпр широкий...», що став неофіційним гімном українського народу.
Сюжет базується на українських демонологічних віруваннях про русалок, причинних (дівчат, втративших розум від чарів чи нещасливого кохання) та фатальний фатум розлуки.
Форма
Класична романтична балада зі зміною ритму (від громового хорея Дніпрової бурі до ніжного коломийкового плачу дівчини).
Яскрава містична атмосфера ночі: завивання вітру, світло місяця крізь хмари, шепіт дуба й моторошний хоровод нехрещених русалок.
Як читати
Грандіозний зачин про розбурханий Дніпро задає космічний масштаб людської трагедії, де буря в природі дзеркально відображає хаос і відчай у зболілому серці дівчини.
Образ «причинної» розкриває крихкість чистого кохання перед невблаганною розлукою: втративши надію на повернення милого, вона підпадає під владу потойбічних стихій.
Фінальна загибель козака над тілом мертвої нареченої стверджує ідею вірності до кінця, увінчаної двома могилами під кучерявими вербами й червоною калиною.
Теми: романтична балада · божевілля від розлуки · русалки та потойбічні сили · Дніпро широкий і нічна буря · трагічна смерть закоханих · первісний фольклорний міф