Тарас Шевченко -І виріс я на чужині

Тарас Шевченко

І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається – кращого немає
Нічого в бога, як Дніпро
Та наша славная країна…
Аж бачу, там тілько добро,
Де нас нема. В лиху годину
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село…
У те, де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку богу заробляла;
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину… Добре, мамо,
Що ти зарані спать лягла,
А то б ти бога прокляла
За мій талан.

Аж страх погано

У тім хорошому селі.
Чорніше чорної землі
Блукають люди, повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур’яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.

І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать – і мовчать!

А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Меж горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,

Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Друга половина 1848, Косарал

Про вірш

Трагічна поетична переоцінка рідного краю: руйнування дитячої ідилії перед жахливою реальністю кріпосницького пекла, де пани запрягають у ярма власних братів.

Історія

Створено на Косаралі 1848 року на основі болісних роздумів про побачене в Україні під час поїздок 1843-1847 років.

Шевченко згадує рідну Кирилівку та Моринці, де його брати й сестри продовжували гнути спину в кріпацтві на поміщика Енгельгардта.

Форма

Чотиристопний ямб із багатством експресивних вигуків, риторичних докорів та різких контрастів між мрією і дійсністю.

Композиція побудована на зіткненні світлої романтичної згадки про красу природи України та страшної правди соціального рабства.

Як читати

Поет з гіркотою викриває фальш романтичного міфу про райську Україну: за білими хатами й вишневими садочками ховаються сльози, злидні та катівні.

Особливий гнів викликає те, що тиранами є не чужинці, а доморощені українські пани («христопродавці»), які здирають шкуру з рідного люду.

Шевченко доходить страшного висновку: краще сивіти на чужині в кайданах, ніж щодня бачити моральне падіння і самопоїдання рідного народу.

Теми: правда про кріпосництво · руйнування ідилії · доля рідного села · панське хижацтво · гіркий патріотизм

Усі поети