Щаслива цвіте Україна
Василь Сухомлинський
Стоїть над Дніпром невмирущий
Поет український бунтар,
Увічнений в бронзі, граніті
І в серці народнім Кобзар.
Коли у степах України
Настане світанку пора,
Вдивляються очі поета
В широкі простори Дніпра.
І бачить поет Україну
Не ту, що колись оспівав,-
Встає перед ним Придніпров'я
В чудовому сяйві заграв.
В сліпучих огнях Дніпрельстану –
Муровані села в садах,
Ведуть трактори електричні
Плуги на безкраїх ланах.
І люди – не ті, що німими
З дітками на панщину йшли,
Не ті, що скорботу одвічну
В серцях до могили несли.
У праці оновленій щастя
Знайшов своє звільнений люд:
Іде на роботу з піснями,
Що славлять Вітчизну і труд.
І скоро Дніпро повноводний
Віддасть свої води живі
Просторам пустині, де землю
І трави сушив суховій.
Про вірш
Урочистий вірш-візія, у якому бронзовий Кобзар над Дніпром споглядає оновлену Україну — з електрикою, садами й вільною працею. Твір поєднує шевченківську тему з типовим для повоєнної доби пафосом великих будов.
Історія
Перш ніж стати знаним педагогом, Василь Сухомлинський пробував себе як поет: у молодості й у повоєнні роки він публікував вірші в місцевій пресі Кіровоградщини. Ці тексти несуть на собі відбиток епохи — офіційної естетики соціалістичного реалізму з її оспівуванням праці, техніки та колгоспного достатку.
Образ Шевченка, «увічненого в бронзі, граніті» над Дніпром, відсилає до пам'ятника на Тарасовій горі в Каневі. Згадки про відбудований Дніпрельстан і про те, що Дніпро «скоро» напоїть посушливі степи, вказують, найімовірніше, на початок 1950-х, коли розгорталося будівництво Каховської ГЕС і зрошувальних каналів.
Форма
Вірш написаний тристопним амфібрахієм («Стоїть над Дніпром невмирущий / Поет український бунтар»), що надає йому плавної, пісенної, трохи урочистої інтонації. Жіночі закінчення непарних рядків чергуються з чоловічими в парних.
Текст складається з шести катренів; римуються лише парні рядки (бунтар — Кобзар, пора — Дніпра, люд — труд), а непарні залишаються неримованими. Така схема, близька до народної пісні й балади, підкреслює оповідний, декламаційний характер вірша.
Як читати
Композиційно вірш побудований на контрасті двох Україн: тієї, «що колись оспівав» Шевченко, — з панщиною, німими людьми й одвічною скорботою, — і нової, осяяної «сліпучими огнями Дніпрельстану». Поет ніби продовжує шевченківське пророцтво, показуючи його здійснення очима самого Кобзаря.
Образний ряд — трактори з електричними плугами, муровані села в садах, люди, що йдуть на роботу з піснями, — типовий для поезії повоєнних років і читається сьогодні як документ свого часу з його вірою в технічний поступ і офіційною риторикою щасливої праці.
Водночас у вірші є щире захоплення Дніпром як живою силою: фінальний образ повноводної ріки, що віддає «води живі» висушеним суховієм степам, має майже фольклорну, казкову природу. Саме ця пейзажна лірика і шанування Шевченка є найживішими шарами твору.
Теми: шевченківська традиція · Дніпро як символ України · оспівування праці · контраст минулого і сучасного · повоєнна відбудова