Списав задачу
Василь Сухомлинський
Павлик прийшов до школи дуже стурбований. Дома він довго сидів над задачею й не міг її розв'язати. Тепер він прийшов до школи, щоб у когось списати задачу. Бо працювати сам Павлик не любив.
Прийшла Зіна. Вона добре уміла розв'язувати задачі. Павлик запитав у неї:
— Зіно, на скільки питань задача?
— На троє, — відповіла Зіна. — А хіба ти не розв'язав?
— Не вийшла… Дай, Зіно, списати…
— Ой Павлику, чому ж ти сам не хочеш працювати? — запитала Зіна.
Вона дала йому свій зошит.
Павлик почав списувати. Списав одну дію, другу, перейшов до третьої. В третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, Зіна написала 32.
У своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що у неї помилка.
Учителька зібрала зошити для перевірки.
Наступного дня вона принесла зошити.
— У Павлика — п'ять, — сказала вчителька. — Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, — чотири. Помилку допустила…
Зіна поблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і схилив голову над партою.
Про вірш
Гостре шкільне оповідання про Павлика, який списав задачу в Зіни, помітив її помилку, але змовчав — і отримав вищу оцінку. Твір про нечесність, невдячність і пекучий сором, що приходить запізно.
Історія
Василь Сухомлинський, директор Павлиської середньої школи, щодня спостерігав за стосунками дітей і вважав виховання совісті головним завданням школи. Його оповідання на шкільні теми — про списування, підказки, заздрість — увійшли до «Хрестоматії з етики» та збірок для молодших школярів.
«Списав задачу» побудоване на типовій класній ситуації, але педагог загострює її до морального випробування. Автор не засуджує героя прямо: він довіряє дитині-читачеві відчути несправедливість того, що сталося.
Форма
Прозове оповідання без віршового розміру; композиція чітко лінійна: прохання списати, непомічена помилка, оцінки й мовчазна розв'язка. Діалоги короткі й природні, а ключова інформація — цифри 23 і 32 — подана майже протокольно, що підсилює драматизм.
Фінал побудований на жестах, а не на словах: Зіна блідне, Павлик червоніє й схиляє голову над партою. Такий прийом мовчазної кульмінації характерний для малої прози Сухомлинського.
Як читати
Павлик від початку окреслений однією фразою: «працювати сам Павлик не любив». Зіна ж, навпаки, щедра і довірлива — вона дорікає йому, але все одно дає зошит. Протиставлення працьовитості й лінощів доповнюється ще глибшим — щирості й мовчазної зради.
Найважливіший момент — третя дія, де Павлик бачить чужу помилку, виправляє її в себе, але не каже про неї подрузі. Тут списування переростає в справжній моральний вчинок: хлопчик користується чужою працею і водночас дає благодійниці постраждати.
Похвала вчительки «Молодець, Павлику, добре попрацював» звучить гірко-іронічно. Почервоніння героя свідчить, що совість у ньому прокинулася, і саме цей сором Сухомлинський вважав початком морального зростання — коли людині стає соромно перед іншим, навіть якщо ніхто не викрив.
Теми: чесність і совість · невдячність · шкільне життя · дружба і зрада · сором як моральний урок