Синій олівець

Батько дав третьокласникові Федькові синій олівець. Федько приніс до школи батьків дарунок і показав Юркові.

Юрко провів олівцем на папері й замилувався синьою барвою.

Він і каже Федькові:

— Давай поміняємось: я дам тобі залізного лева, а ти мені — синій олівець.

— Невже ти віддаси за синій олівець залізного лева? — дивується Федько.

Він знає, що Юркові ще торік залізного лева купили. Це дивовижна істота.

Хоч лев і залізний, але немов справжній. У ньому всередині пружина. Як завести її, то лев стрибає.

Одного разу Юрко завів і поставив залізного лева на зелену траву. Лев стрибнув раз, вдруге, втретє — горобці, що на даху сиділи, й повтікали.

Юрко віддав залізного лева за синій олівець.

Тепер Федько став господарем залізного лева. Хлопець заводив його й милувався, як той стрибає.

Кішка побачила дивну залізну істоту, що на підлозі плигала, жалібно занявча. Та й сховалась на шафу.

— Ось яка в мене страшна звірюка! — хвалиться Федько.

А Юрко став малювати синім олівцем. Першого дня намалював степ і високу могилу на обрії.

Все було синє, як весняне прозоре небо.

Федько замилувався синім степом. Але залізний лев здавався йому незрівнянно кращим.

Потім Юрко намалював сад. Це був незвичайний казковий сад — сині яблуні, сині виноградні грона, сині груші.

Федько не міг відірвати очей від казкового саду. Йому чомусь тепер не хотілось дивитися, як стрибає залізний лев.

Потім Юрко намалював далекі сині гори і над ними високо в небі синій місяць. Федько тяжко зітхнув. Йому було боляче.

"Навіщо я помінявся? — думав Федько. — Залізний лев тільки плигає, а синій олівець... о, синім олівцем можна... що тільки можна створити синім олівцем!.."

Четвертого дня Юрко приніс новий малюнок. Це була синя казка.

У Дивовижному синьому морі плавав синій птах, над ним у синьому небі пливла синя хмаринка.

Побачивши цей малюнок, Федько занімів.

Дома він не міг дивитися на залізного лева, здатного тільки стрибати.

Федько заховав залізного лева в скриню на самісіньке дно.

Про вірш

Оповідання про обмін іграшкового лева на синій олівець, що розкриває перевагу творчості над пасивною розвагою. Настрій — від хвальковитої радості до гіркого прозріння.

Історія

Сухомлинський надавав великого значення дитячій творчості — малюванню, складанню казок, у яких, за його словами, «розквітає думка». У Павлиській школі діти створювали «Книгу казок» і малюнки до них, тож образ хлопчика, що малює синім олівцем цілі світи, має живе шкільне підґрунтя.

Мініатюра «Синій олівець» належить до найулюбленіших у шкільному читанні текстів автора і часто входить до збірок його оповідань для молодших школярів.

Форма

Прозова мініатюра з поступовою градацією: протягом чотирьох днів Юрко малює дедалі фантастичніші картини — степ із могилою, казковий сад, гори з місяцем, синю казку з птахом. Кожен малюнок підсилює внутрішнє переживання Федька.

Повтор слова «синій» створює майже музичний лейтмотив, а внутрішній монолог Федька з трикрапками передає його прозріння. Фінальна дія — заховати лева «на самісіньке дно» скрині — замінює прямий висновок.

Як читати

Залізний лев — ефектна, але механічна іграшка: він «тільки плигає», лякає горобців і кішку. Федько тішиться ним як власністю, якою можна вихвалятися. Протиставлення «страшної звірюки» і скромного олівця з'являється вже на початку.

Юрко бачить в олівці не річ, а можливість: синя барва перетворюється на степ, сад, гори, море. Кожен новий малюнок змінює погляд Федька — від замилування до болю: «Навіщо я помінявся?». Він розуміє, що втратив не олівець, а можливість творити.

Синій колір символізує мрію, небо, нескінченність уяви. Сухомлинський утверджує, що справжня цінність речі — в тому, що людина здатна з її допомогою створити. Сховавши лева, Федько ховає й власну колишню наївність: це момент дорослішання.

Теми: творчість і уява · справжні цінності · краса мистецтва · дитяча дружба · прозріння

Усі поети