Висока гора до неба
Василь Сухомлинський
В одної бідної й нещасної жінки народилось двоє синів-близнюків. Коли синам виповнилося сім років,
Мати дала їм відра, взяла за руки й сказала:
— Ходімо, сини, здобувати розум.
Ішли вони день, йшли другий, а на третій прийшли до високої гори.
— В оцій горі,— сказала Мати,— маленькими золотими піщинками розсипано розум.
Щоб здобути його, треба назбирати повне відро золотих піщинок.
І дала синам по маленькій ложечці.
Близнюки були дуже схожі один на одного: сині очі, чорні брови, біле личко... Але вдачею були різні.
Один Працьовитий, другий — Ледачий.
Ледачий узяв відро, ложечку й каже:
— Піду до річки — ловитиму рибу та юшку варитиму.
А Працьовитий сів під високою горою та й пересипає ложечкою землю з місця на місце. Набере, висипле, гляди, інколи й упаде золота піщинка. Він ту піщинку й покладе у відро.
Минуло доволі років. Ледачий згадав свого Працьовитого брата. Піду, думає, подивлюся, чи він хоч живий.
День іде, другий, а на третій приходить до гори.
Але гора зовсім не там, де була раніш. Стоїть біля неї Працьовитий брат, а біля нього відро, повне золотих піщинок.
Здивувався Ледачий. Усе ж зрозумів, що його Працьовитий брат пересипав цілу гору й здобув розум. А він, Ледачий, тільки й навчився ловити рибу та юшку варити.
— Що ж ти тепер робитимеш? — питається Ледачий брат Працьовитого.
— Піду здобувати Матері щастя.
— За золото купиш? — питається Ледачий брат.
— Щастя не купується, а здобувається працею,— відповів Працьовитий. Потім підняв відро із золотом, махнув ним — і піщинки розлетілися по землі.
Про вірш
Казка-притча про братів-близнюків: Працьовитий роками пересипає гору ложечкою й здобуває розум, а Ледачий навчився лише юшку варити. Головна думка — щастя не купується, а здобувається працею.
Історія
Сухомлинський охоче використовував форму народної казки з її трійковими повторами, алегоричними персонажами та чарівними предметами, щоб говорити з дітьми про найважливіші моральні цінності. Праця в його педагогіці була не обов'язком, а джерелом радості, мислення і гідності.
«Висока гора до неба» належить до казок, у яких розум і знання постають як здобуток тривалої наполегливої праці. Текст перегукується з народними прислів'ями на зразок «Без труда нема плода» і водночас має виразне авторське філософське завершення.
Форма
Прозова казка з фольклорною структурою: мандрівка «день, другий, а на третій», протиставлення двох братів, чарівна гора із золотими піщинками. Повтор трьох днів дороги на початку й у середині створює кільцеву ритміку.
Персонажі названі алегоричними іменами з великої літери — Працьовитий і Ледачий, — що наближує текст до притчі. Розв'язка подана через діалог і символічний жест, який завершує казку несподіваною кульмінацією.
Як читати
Образ гори, яку можна пересипати маленькою ложечкою, передає саму природу навчання: знання не з'являється раптово, воно складається з крихітних золотих піщинок, і лише терпіння дозволяє наповнити відро. Те, що гора після багатьох років стоїть «зовсім не там, де була», показує, що праця змінює світ довкола.
Ледачий брат не злий, він просто обрав легке й негайне задоволення — рибу та юшку. Сухомлинський не карає його, а показує межу, яку він сам собі поставив: навчився рівно стільки, скільки вимагав сьогоднішній день.
Найглибший момент — фінальний жест Працьовитого, який розсипає зібране золото. Розум уже здобутий, тому золото втрачає цінність; а щастя для Матері він збирається здобувати так само — працею. Казка вчить відрізняти засоби від мети й справжнє багатство від зовнішнього блиску.
Теми: праця і наполегливість · здобуття знань · щастя · любов до матері · лінь і працьовитість