Жаба, що співала по-журавлиному
Василь Сухомлинський
Сподобалося жабі, як журавель співає. Сидить вона в болоті, слухає журавлиний спів і думає:
"Навчуся співати по-журавлиному. Буду не така, як усі жаби. Хай дивується весь жаб'ячий рід".
Довго вчилася жаба співати по-журавлиному і таки навчилася. Розмовляють з нею жаби по-жаб'ячому, а вона мов не розуміє, відповідає по-журавлиному. Розгнівалися жаби й кажуть своїй подружці:
— Ти ж така жаба, як і ми, то чому ж не хочеш говорити по-жаб'ячому?
А жаба відповідає:
— Може, у мене виростуть крильця і я полечу, як журавель.
Про вірш
Іронічна казка-притча про жабу, яка навчилася співати по-журавлиному й зреклася рідної мови, мріючи злетіти. Твір про марнославство, відрив від свого коріння і безглуздість сліпого наслідування.
Історія
Василь Сухомлинський чимало писав про значення рідного слова: він вважав мову душею народу й наголошував, що людина, яка цурається рідної мови, збіднює себе. Ця коротка казка — одна з найдотепніших ілюстрацій його переконань, викладених і в педагогічних статтях.
Як і більшість казок «Школи радості», «Жаба, що співала по-журавлиному» призначалася для читання дітям молодшого віку, але її алегоричний зміст легко прочитується і дорослими — як застереження від зневаги до свого й захоплення чужим лише заради вирізнення.
Форма
Прозова казка-притча без віршового розміру; вона наближається до жанру байки з чіткою алегорією та персонажами-тваринами. Текст гранично стислий: зав'язка, тривале навчання, конфлікт зі своїми і фінальна репліка.
Повтори «по-журавлиному» і «по-жаб'ячому» створюють ритмічну опозицію двох світів. Мораль не проговорено прямо — її підказує іронічна відповідь жаби, що завершує твір.
Як читати
Мотив жаби від початку марнославний: вона хоче співати по-журавлиному не з любові до пісні, а щоб бути «не такою, як усі» і щоб «дивувався весь жаб'ячий рід». Сухомлинський точно схоплює психологію людини, для якої чуже стає засобом самоутвердження.
Найгостріший момент — коли жаба вдає, що не розуміє рідної мови, і відповідає подругам по-журавлиному. Тут алегорія майже прозора: ідеться про людей, які зрікаються мови свого народу заради уявного престижу, лишаючись при цьому тими, ким були.
Фінальні слова про крильця, що, може, виростуть, звучать і смішно, і сумно. Жаба ніколи не полетить, але вже відірвалася від свого роду — і в цьому подвійному відчуженні полягає глибокий підтекст казки.
Теми: любов до рідної мови · марнославство · сліпе наслідування · вірність своєму корінню · самоутвердження