Як ляже трупом день
На сонне лоно трав
І вкриє чорний шовк
Засмучені поля, —
Я чую крик пісень,
Той крик, коли вмирав,
Коли навік замовк
Безлунний лебідь — я.
Упав мій срібний пух
На хвилі ясних сліз
В той час, коли вмирав
Без гомону, без дум, —
То я… Мій вільний дух
Під крилами беріз
На лоно сонних трав
Посіяв сніжний сум.
1916–1917
«Лебідь» Володимир Кобилянський: Як ляже трупом день На сонне лоно трав І вкриє чорний шовк Засмучені поля, — Я чую крик…
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Ключ — перший образ («Як ляже трупом день На сонне лоно трав І вкриє…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: лірика · людська доля · пам'ять