Так смутно прекрасні осіннії дні...
Володимир Кобилянський
Так смутно прекрасні осіннії дні,
Як з шелестом листя пожовкле спадає,
Нечутно той шелест за літом ридає,
Що вснуло в сосновій труні —
Так смутно прекрасні осіннії дні…
Краса переходу — найвища краса…
Прекрасне те листя, що впало під ноги, —
Як трупом засохлим покриє дороги,
Ясніше стають небеса.
Краса переходу — найвища краса.
1916–1917
Про вірш
«Так смутно прекрасні осіннії дні...» Володимир Кобилянський: Так смутно прекрасні осіннії дні, Як з шелестом листя пожовкле спадає, Нечутно той шелест…
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («Так смутно прекрасні осіннії дні, Як з шелестом…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: пори року · лірика · людська доля