Почепивши окуляри,
Почитать дідусь приліг,
Та одначе незабаром
Сон старого підстеріг.
Поруч бавилася Соня,
І матуся їй кива:
— Ти б зняла із нього, доню,
Окуляри, щоб спросоння
Не розбив він їх, бува.—
Розвело дівча руками,
В оченятах блиснув сміх:
— Знять? А як же сни він, мамо.
Буде бачити без них?!
«Догадлива Соня» Євген Бандуренко: Почепивши окуляри, Почитать дідусь приліг, Та одначе незабаром Сон старого підстеріг.
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.
Теми: гумор · лірика · людська доля