Лиш руками розвела
Євген Бандуренко
Хоч давно вечірня мла
Вже до вікон підплила,
Але вперто не лягає
Спати Лідочка мала.
— Спить давно вже дітвора,
І тобі вже спать пора! —
Умовляючи, доводить
Їй бабусенька стара.
Як була така, як ти,
Я не ждала темноти,
А ішла я спати разом
Із курми за видноти.
Але Лідочка мала
Лиш руками розвела:
— Ну, а як же на жердинці
Ти утриматись могла?..
Про вірш
«Лиш руками розвела» Євген Бандуренко: Хоч давно вечірня мла Вже до вікон підплила, Але вперто не лягає Спати Лідочка мала.
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.
Теми: дитинство · лірика · людська доля