В душі я чую неясний мотив,
Так ніби десь під вітром опівночі
Дзвенить води весняної розлив
Над нивами чи ніби десь в обочі.
Осінній лист у золоті поплив —
Аж споминів моїх осліпли очі,
Чи ніби перший сніг оповістив,
Що йдуть зимові дні, як поторочі.
Я прислухаюсь. Осінь і весна,
А там зима — три паралельні ноти,
Над ними — літа золота струна…
Скажи, душе, чого тремтять висоти,
І звідки йде життя моє, і хто ти?
Чотири пісні там — а ти одна!
Медитативний сонет про таємничу музику душі, у якій звучать усі пори року, а поет намагається збагнути джерело власного життя та свою сутність.
Вірш належить до філософської лірики Павличка, яка розвивалася паралельно з його громадянськими текстами. Сонет як улюблена форма поета дозволяв йому зосереджено говорити про найглибші, екзистенційні питання.
Мотив пір року як етапів людського життя — один із наскрізних у його творчості, зокрема в «Сонетах подільської осені». Тут він набуває музичного виміру: роки й сезони звучать як ноти в душі.
Класичний сонет п'ятистопного ямба. Катрени мають перехресне римування на дві рими (мотив — опівночі — розлив — обочі), терцети — тричленну схему з повторенням рими «ноти — висоти — хто ти».
Композиція типово сонетна: катрени нанизують порівняння, що описують неясний мотив, терцети дають роздум і питання. Музична лексика — мотив, ноти, струна — творить цілісну метафоричну систему.
Перші вісім рядків передають невловиме: мотив у душі звучить, мов весняний розлив над нивами, мов осінній лист у золоті, мов перший сніг, що оповіщає про зимові дні. Порівняння змінюються, жодне не вичерпує явища до кінця.
У терцетах поет прислухається й чує осінь, весну та зиму як «три паралельні ноти», над якими — «літа золота струна». Пори року стають музичною партитурою життя.
Фінальне питання — «звідки йде життя моє, і хто ти?» — звернене до душі, яка виявляється одна серед чотирьох пісень. Сонет завершується не відповіддю, а подивом перед таємницею людського «я».
Теми: таємниця душі · пори року · музика життя · пошук себе · філософські роздуми