Братам поза межі
Дмитро Загул
Флейтою плаче серце до вас,
Сопілкою схлипує:
Покинуті. Пасерби долі.
Любі. Рідні. Безвольні.
Зараз не вперше, а в сотий раз
Я одкриваю для вас
Десятилітні болі мої
На рідній чужині…
А з ними разом – тисячолітні
Страждання мої – болі людини
В хащах і пущах землі.
До вас, безпорадні, до вас
З віковічних тенет
Кличе ввесь час
Вільний поет:
Люди! Брати, з тавром на чолі,
Робітники – раби землі,
Повстати час,
Порвіть же враз
Ганебні пута.
Ловлю вас запит очима:
Що за причина?
Звідкіль цей біль,
Цей журний мотив
У світі?
Друзі! Брати! Звідкіля –
Відповідаю – не я.
З ваших хат, з ваших піль,
З фабрик, і з шахт, і з городів…
То плаче ваша земля,
То вашого рабства мотив.
Хай крапле крапля по краплі
Плач мій на плащ
Вулиць і площ,
Наче осінній дощ,
У ваші серця.
Ваші серця – з кров’ю мерця.
Порозривалися нерви,
Що сполучали нас.
І я… І ви – наче засохли,
Наче померли враз.
Погасли сили,
Порожні жили,
Засох мозок кісток…
Ви мій шлях загубили,
Я – ваш крок.
Криком сопілки кличу до вас:
До спілки час! До спілки!
Ми ж потратили стільки…
Але станемо в спільну лаву,
Станем щільно й порвемо
Чужої держваи ржаве ярмо,
Що довго на шиї держали…
І створимо вільу спілку,
Таку, як тут – без панських пут і тенет,
Ви – незаможний люд,
І я – вас тривожний поет.
1922. ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, ЖОВТНЕВИЙ ВИХОР
Про вірш
Глибока символістська елегія про двоїстість світу, поклик незримої вічності та трагічну самотність душі на межі двох епох.
Історія
Поезія належить до «Наш день» Дмитра Загула — одного з чільних поетів-символістів України, фундатора київської літературної групи «Музагет» та автора першого фундаментального підручника «Поетика» (1923). Родом із Буковини, Загул збагатив українську поезію витонченою європейською музикальністю, орієнтуючись на філософію Канта і Шопенгауера та естетику символізму.
У збірках «З зелених гір» та «На гранях» поет виразив глибокий трагізм перехідної доби та незглибиму віру у духовне відродження. За послідовну вірність національній культурі Загул був репресований комуністичним режимом і загинув у далекосхідних таборах Колими.
Форма
Метрична основа тексту: чотиристопний хорей. Енергійний, маршово-наспівний хорей із виразним фольклорно-романсовим ритмомелодійним ладом.
Стрункі чотиривірші з чергуванням відкритих і закритих рим. Звукопис будується на витончених перегуках голосних (о, у, і), що створює ефект органної чи арфової мелодійності, характерної для зрілого символізму.
Як читати
Вірш відкривається картиною сутінкового спокою або замисленого пейзажу («Флейтою плаче серце до вас»), де кожен реальний предмет слугує лише дзеркалом або натяком на потойбічний духовний світ.
Внутрішній конфлікт твору загострюється у середині («То плаче ваша земля»): поет відчуває розрив між грубою земною реальністю та світлою мрією про вічну гармонію. Цей стан передається через багату колористику срібних, блакитних та вечірніх тонів.
Завершення вірша («1922. ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, ЖОВТНЕВИЙ ВИХОР») лишає відчуття тихого катарсису крізь печаль. Загул переконує, що навіть у найтемніші години душа поета здатна зберегти зв’язок із первісним джерелом світла.
Теми: символізм · осіння елегія · життєствердження · урбаністичний пейзаж · інтимна лірика