Два світи
Дмитро Загул
– Розкажи мені, сивий діду,
Про свої парубоцькі дні,
Чи ганяв ти по білому світу,
Як ось довелося мені?
Я бачив далеко країни
(Ганяли мене по фронтах) –
У вихрах війни і руїни
Забув я свій рідний дах.
Палали вогні повстання –
Поїхав і я на панів…
А потім – воля настала
(Діду! чого посумнів?).
І я молодими ногами
Переміряв горий степи, –
Не знаю ні батька, ні мами,
Ми росли, як у лісі гриби.
Тепер по всій Україні
Багато таких, як я,
І в великій оцій переміні
Є крапля крові й моя.
Я люблю велетенські заводи,
Залізниці, мости, літаки, –
А ти – “на лоні природи” –
Грієш холодні кістки?
Я приїхав і знову поїду,
Заглядаю в кожний куток,
Не лишаю глибокого сліду,
Не збираю думок і згадок.
Бо не жалко колишнього світу,
За минулим не тужно мені.
Розкажи ж мені, сивий діду,
Про свої пережиті дні.
– Розповів би тобі, юначе,
Та чи ти зрозумієш мене?
Ти не знаєш, як вороном кряче
Старече життя сумне.
Розбіглись юнацькі надії,
На дрібницях розбилися дні…
Ні одної важливої дії
Не вдалося чогось мені.
Натрудив і я свої ноги
Об каміння далеких доріг…
Промайнули давно ті дороги,
А не скажу я, скільки пробіг.
І тепер, коли сили немає,
Коли все розгубив без причин, –
Ні про віщо душа не згадає,
Не затужить уже ні за чим.
Це життя – мов гнила нетеча,
Болотяна, цвіла, мілка…
На серці глуха порожнеча
І втома така важка.
А в тебе – ти більше бачив,
Ти більше дня пережив, –
Розкажи ж мені ти, юначе,
Чи за чимось ти в світі тужив!
Чи гірку відчував огиду
До всього, що було і є?
………………………………..
Ех! Марно ж ти, сивий діду,
Промарив життя своє!
ІЗ ЗБІРКИ “МОТИВИ”, НА ВІДПОЧИНКУ
Про вірш
Символістське переосмислення буковинських карпатських пейзажів: бурхливий Черемош і зелені верховини як живі метафори людської туги та прагнення недосяжного ідеалу.
Історія
Поезія належить до «Мотиви» Дмитра Загула — одного з чільних поетів-символістів України, фундатора київської літературної групи «Музагет» та автора першого фундаментального підручника «Поетика» (1923). Родом із Буковини, Загул збагатив українську поезію витонченою європейською музикальністю, орієнтуючись на філософію Канта і Шопенгауера та естетику символізму.
У збірках «З зелених гір» та «На гранях» поет виразив глибокий трагізм перехідної доби та незглибиму віру у духовне відродження. За послідовну вірність національній культурі Загул був репресований комуністичним режимом і загинув у далекосхідних таборах Колими.
Форма
Метрична основа тексту: чотиристопний ямб. Карбований, текучий чотиристопний ямб із багатством пірихіїв, що надає мовленню пісенної легкості.
Чотиривірші (катрени) із перехресним римуванням (абаб). Звукопис будується на витончених перегуках голосних (о, у, і), що створює ефект органної чи арфової мелодійності, характерної для зрілого символізму.
Як читати
Вірш відкривається картиною сутінкового спокою або замисленого пейзажу («Про свої парубоцькі дні»), де кожен реальний предмет слугує лише дзеркалом або натяком на потойбічний духовний світ.
Внутрішній конфлікт твору загострюється у середині («Та чи ти зрозумієш мене»): поет відчуває розрив між грубою земною реальністю та світлою мрією про вічну гармонію. Цей стан передається через багату колористику срібних, блакитних та вечірніх тонів.
Завершення вірша («Промарив життя своє») лишає відчуття тихого катарсису крізь печаль. Загул переконує, що навіть у найтемніші години душа поета здатна зберегти зв’язок із первісним джерелом світла.
Теми: символізм · природа і людина · інтимна лірика · елегійна туга · карпатські мотиви