Гімн-прокламація
Благословенний піт,
Благословенний труд,
Благословенна рука
Трудівника.
В поті чола здобуваємо хліб, –
Надії його не дадуть.
Ти до праці прилипла,
Як той поліп,
Роботяща людино,
Ти працювати привикла.
Хто не працює – той осліп,
Бо праця – добро єдине.
Хто не працює – хай гине.
Товаришу мій, селянине,
До твого серця – про спільну працю –
Я, співець України,
Складаю оцю прокламацію.
Я – твій найближчий друг,
Що дбає про спільне добро,
Хоч у тебе знаряддям коса і плуг,
А в мене – папір і перо.
А третій між нами – брат-робітник,
Що змалку до молота звик,
Своїми руками в крицю б’є –
І плуг, і перо він кує.
В поті чола здобуваємо хліб.
Як тільки злізе останній сніг,
Висушить сонце болото,
Виходь, селянине, на свій переліг,
Виходь на роботу.
Цупко обіруч тримайся чепіг,
Не шкодуй ні рук, ані ніг,
Ні м’язів, ні поту.
Ори!
Сій!
Жито, ячмінь і пшеницю
І жди благодаті-дощу згори,
Повен надій
На врожай, на сторицю.
Благословенний плуг і коса
І вчасна на полі роса,
Що зернистий вирощують сніп,
Благословенний труд,
Благословенний піт.
В поті лиця здобувається хліб.
Вставай до сходу сонця,
Виходь надвір –
Дивися, як бліде вогонь сузір,
Погоду вгадуй і мір,
Дивися, кільчиться, сходить
Посіяне зерно.
І вір –
Уродить воно –
Не тільки твоїй рідні,
Не тільки твоїй сім’ї,
Не тільки для твого дому,
А більше нікому –
Ні.
Плід матері землі –
Зусиль і твоїх і моїх –
Для тебе,
для мене,
для всіх.
Хай хвилюється колосом лан –
Ти доглядач, робітник того лану,
Ти сторож його, а не пан –
Ми покінчили з панами.
Ти зерен не кільчив,
А сонце і дощ.
Не ти зогрівав його,
Праця – тільки твого.
Хай не зменшається сила
Могутнього плеча,
Щоб доля на поле твоє не носила
Вогню і меча.
Доглядай добра землі.
Ти вартовий, ти не пан.
Хай зникне з голови твоєї
Той власницький дурман.
Хто має більше, як треба,
Той, певне, грабіжник.
Хто хліба голодним не дасть –
Той братовбивця.
Дивися, мій брате,
Щоб ти біля поля і хати
Зі спільнох стежки не збився.
Дрога єдина, дорога одна
У селянина і робітника:
Кривдників-трутнів між нами нема,
Бо в кожного з нас роботяща рука.
Праця, любов і знання –
Одвіку трійця свята.
А наша спільна мета –
Праці всесвітнє єднання.
Не вічний розклад,
Не розбрат,
Не ворожнеча і не війна.
Наша мета – не та.
Наша мета свята,
Прославлена здавна,
Світла і славна –
Спільне єднання
Праці, любові і знання.
Будь не рабом,
Громадянином будь.
Слухай, читай
Слово моєї любові
І руку свою подай
Співцеві-робітникові.
Благословенний піт,
Благословенний труд.
Благословенна рука
Робітника.
Хай буде наша трійця свята:
Праця, любов і знання.
Їхнє єднання – наша мета.
1920. ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, ЖОВТНЕВИЙ ВИХОР