І. PEREANT MORITURI
Дмитро Загул
Хай гине все, що жить не варте,
У кого замість сяйва – дим!
Набік – у кого биті карти!
З дороги силам молодим!
Слова і образи банальні,
Плаксиві викрики – пісні!
Будуйте брами тріумфальні!
Для нас ті оплески рясні!
Хай гине все, що жить не може,
Хто любить марева могил!
Набік! – хто став на роздорожжє
І дальше йти не має сил!
А в нас титанські дужі ноги
І крила велетнів-орлів!
Набік, ворони! Геть з дороги!
На вас горить наш лютий гнів!
Хай гине той, хто жить не вміє,
Хто спить над купами книжок, –
Хай той живе, хто хоч посміє
Підняти вгору батіжок!
ПОЗА ЗБІРКАМИ. POESIA MILITANS
Про вірш
Символістське переосмислення буковинських карпатських пейзажів: бурхливий Черемош і зелені верховини як живі метафори людської туги та прагнення недосяжного ідеалу.
Історія
Поезія належить до збірки «З зелених гір» (1918) або «На гранях» (1919) Дмитра Загула — одного з чільних поетів-символістів України, фундатора київської літературної групи «Музагет» та автора першого фундаментального підручника «Поетика» (1923). Родом із Буковини, Загул збагатив українську поезію витонченою європейською музикальністю, орієнтуючись на філософію Канта і Шопенгауера та естетику символізму.
У збірках «З зелених гір» та «На гранях» поет виразив глибокий трагізм перехідної доби та незглибиму віру у духовне відродження. За послідовну вірність національній культурі Загул був репресований комуністичним режимом і загинув у далекосхідних таборах Колими.
Форма
Метрична основа тексту: чотиристопний ямб. Карбований, текучий чотиристопний ямб із багатством пірихіїв, що надає мовленню пісенної легкості.
Чотиривірші (катрени) із перехресним римуванням (абаб). Звукопис будується на витончених перегуках голосних (о, у, і), що створює ефект органної чи арфової мелодійності, характерної для зрілого символізму.
Як читати
Вірш відкривається картиною сутінкового спокою або замисленого пейзажу («Хай гине все, що жить не варте»), де кожен реальний предмет слугує лише дзеркалом або натяком на потойбічний духовний світ.
Внутрішній конфлікт твору загострюється у середині («А в нас титанські дужі ноги»): поет відчуває розрив між грубою земною реальністю та світлою мрією про вічну гармонію. Цей стан передається через багату колористику срібних, блакитних та вечірніх тонів.
Завершення вірша («ПОЗА ЗБІРКАМИ. POESIA MILITANS») лишає відчуття тихого катарсису крізь печаль. Загул переконує, що навіть у найтемніші години душа поета здатна зберегти зв’язок із первісним джерелом світла.
Теми: символізм · життєствердження · інтимна лірика · творче покликання · карпатські мотиви