Я не знаю, де то було, — може, снилося мені...

Дмитро Загул

Я не знаю, де то було, — може, снилося мені
Тільки серце не забуло про колишні, кращі дні.
Десь в країні невідомій в щасті, в радощах я жив,
І, з журбою не знайомий, я не плакав, не тужив.

Там я мав криштальну душу, як дзвіночок голосну,
А тепер тужити мушу, без зітхання не засну.
Може, щастя і не було, тільки снилося мені…
Серце! Чом ти не забуло про колишні, кращі дні!

Про вірш

Елегія про втрачене щастя, яке, можливо, тільки наснилося: серце пам'ятає колишні кращі дні й не дає душі заспокоїтися.

Історія

Вірш належить до ранньої лірики Дмитра Загула, у якій розроблено мотиви романтичної туги за втраченим раєм. Уже тут проступає характерне для пізнішого символізму поета розмивання межі між сном і реальністю.

Мотив «невідомої країни» щастя, яка, можливо, ніколи не існувала, споріднює вірш із європейською романтичною та неоромантичною поезією, яку Загул добре знав і перекладав.

Форма

Вірш написано восьмистопним хореєм із цезурою посередині рядка, що ділить кожен рядок на дві рівні половини. Такий розмір створює протяжну, наспівну інтонацію, близьку до народної пісні.

Римування перехресне, з чергуванням жіночих і чоловічих рим (було — забуло, мені — дні). Композиція кільцева: останні рядки повторюють перші, але вже з запитанням-докором до серця.

Як читати

Перший рядок задає непевність: «Я не знаю, де то було, — може, снилося мені». Ліричний герой не може відрізнити спогад від сну. Але серце «не забуло» — пам'ять серця сильніша за свідомість і не потребує доказів.

Друга і третя строфи описують цей утрачений рай: «невідома країна», де герой жив у щасті й радощах, мав «криштальну душу, як дзвіночок голосну». Образ криштальної, дзвінкої душі — образ чистоти, гармонії й безтурботності, протиставлений теперішній тузі, коли «без зітхання не засну».

Фінал повертається до першого рядка, але з новою інтонацією: «Серце! Чом ти не забуло…» Пам'ять про щастя, навіть якщо воно було лише сном, стає джерелом болю. Вірш висловлює парадокс: людина страждає від утрати того, що, можливо, ніколи не мала.

Теми: втрачене щастя · сон і реальність · туга за минулим · пам'ять серця

Усі поети