Грай, Бджілко! (збірка)

Марійка Підгірянка

Марійка Підгірянка

КУ-КУ, КУ-КУ!

Край лісу, на полянці,
На свіжому дубку
Кує зозуля вранці:
Ку-ку, ку-ку, ку-ку!

Внизу біжить струмочок
По жовтому піску.
І здалека всім чути:
Ку-ку, ку-ку, ку-ку!

Червонії сунички
Видніють на горбку,
І чути аж до ночі:
Ку-ку, ку-ку, ку-ку.

* * *

ГРАЙ, БДЖІЛКО!

Грай, бджілко, грай!
В полі, в лісі, на леваді
Усі квіти тобі раді.
Увесь рідний край!

Грай, бджілко, грай!
Цвітуть рясно садки наші.
Сік медовий в кожній чаші —
Тільки збирай!

Грай, бджілко, грай!
Межи зіллям, межи квіттям
Пісню тиху брини дітям,
Усіх звеселяй!

* * *

ЮРЧИК І КІЗОНЬКА

Біжить біла кізонька,
Шовкова берізонька,
Рівнесенькі ніжки,
Тонесенькі ріжки,

Біжить кізка: туп, туп.
— Тут є Юрчик, тут, тут.
Як він мене попасе,
Конюшинки принесе,
Буде мати молочко
Мій маленький Юрочко.

* * *

ЗАЙЧИКИ НА СТІНІ

Бігають зайчики на стіні,
Усі в ясненькому убранні.
Вушками помахують,
Лапками потакують:

— Ой аби нам весноньки діждати,
Підемо в лісочок гуляти,
Підемо скакати полями,
А діти гурточком за нами.
Так, так, так.

* * *

ГОСТІ СИНИЦІ

— Синичко-сестричко,
Звідки гості мала?
— Соловей був з лугів,
Чорна галка з лісів,
А горобчик, добрий хлопчик,
З зелених садів.

— Синичко-сестричко,
Що їм їсти дала?
— Соловей їв мушки.
Чорна галка черв'ячки,
А горобчик, добрий хлопчик,
Самі кришечки.

— Синичко-сестричко,
Що їм пити дала?
— Соловей пив медок.
Галка сік з ягідок,
А горобчик, добрий хлопчик,
Лиш росу з квіток.

— Синичко-сестричко,
А як гості дякували?
— Чорна галка крякала,
Соловей заспівав,
А горобчик, добрий хлопчик.
Лиш зацвірінчав.

* * *

ТА ОЛЕНКА, ТА МАЛЕНЬКА

Та Оленка, та маленька
Танцювала веселенька,
Танцювала безустанку,
Як світило сонце зранку.

Та Оленка, та маленька
Танцювала веселенька,
Танцювала і в тій порі,
Коли сонце грало вгорі.

Лягло сонце за горами,
А Оленка біля мами,
Та Оленка, та маленька,
Що гуляла веселенька.

* * *

ПРИЙШЛА ОСІНЬ

Прийшла осінь люба, мила,
Дітям на потіху
Груші всі позолотила
У годину тиху.

Ще червону фарбу мала
Осінь-мальовничка,
Яблучка помалювала
На обидва личка.

Як на сливи позирала.
Знала, шо робити:
Усі сливи завивала
В сині оксамити.

І куди лиш не ходила
У годину тиху.
Весь садочок прикрасила
Дітям на потіху.

* * *

ПРИ ДОРОЗІ

При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте.
Вітер хмари в даль несе
Над полями і шосе.

Низько стеляться дими:
Це печем картоплю ми.
Розгорілась наша ватра.
Біля неї — Оля, Марта,
Лесь, Петрусь, малий Івась
І Бровко з дітьми весь час.

При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте.
Вітер в даль його несе.
На поля і на шосе.

* * *

МАТИ

Хто тебе так широ любить,
І вбирає, і голубить,
І кладе у постіль спати?
Мати.

Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.

Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.

* * *

ДІТИ Й ПТАШЕНЯТА

По доріжках, по стежках
Біло, срібно, тихо так.
Біло так, тихо так
По доріжках, по стежках.

Тільки пташка:
— Цвірінь!
Хлоп'яточку, зернит кинь!
Ой, цвірінь, ой, цвірінь!
Дівчатоньку, хлібця кинь!

Про вірш

Поліфонічна мозаїка дитячого довкілля, сповнена працелюбства, сонця, дзвінких звуків лісу й барвистих фольклорних ігор. Цикл уславлює життєдайні сили карпатської природи, виховуючи в малечі радість пізнання, чуйність до живого та любов до праці.

Історія

Поетичні тексти цієї міні-збірки кристалізувалися впродовж багаторічної освітньої праці Марійки Підгірянки та друкувалися у львівських журналах «Дзвіночок» і «Світ дитини», формуючи золотий канон української дитячої літератури Галичини 1920–1930-х років.

Працюючи в умовах польської пацифікації та культурних утисків, поетеса використовувала дитячу книжку як потужний осередок мовної й національної стійкості: звукопис, флористичні мотиви та образи рідної флори й фауни формували в українських дітях нерозривний органічний зв'язок із батьківською землею.

Форма

Збірка репрезентує розмаїття малих фольклорних жанрів (звуконаслідування, закличка, потішка, віршована гра-діалог), укладених переважно в хореїчні та ямбічні розміри малої стопності (дво- і тристопні структури) з яскраво вираженим такт-павзовим ритмом дитячої лічилки.

Ритмомелодика спирається на рефрени, звуконаслідувальні ономатопеї («ку-ку», «туп-туп», «так, так, так») та пружне перехресне й парне римування з чергуванням дактилічних та чоловічих закінчень, що робить вірші ідеальними для декламації, співу й рухливих ігор.

Як читати

Образна тканина циклу вибудувана за принципом анімістичного одухотворення довкілля: бджола постає невсипущою трудівницею, що єднає ліс, луку й поле («Грай, бджілко, грай!»), зозуля лічить сонячні години нового дня, а кізонька виступає вірною помічницею дитини в праці. Світ постає затишним, співмірним дитячому масштабу, але сповненим трудового ритму.

Особливої художньої виразності авторка досягає у діалогічних мініатюрах на кшталт «Гостей синиці», де діє народний принцип гостинності, а кожна пташка отримує свою природну поживу, навчаючи юного читача гармонійного закону розподілу в екосистемі лісу й поля без менторської сутості.

Фольклорна демінутивність («берізонька», «ніжки», «ріжки», «ягнітко», «Юрочко») у Підгірянки позбавлена штучної солодкавості — вона віддзеркалює ніжну оптику взаємної довіри людини й природи, де сонячні зайчики на стіні наближають прихід жаданої весни.

Теми: світ дитинства · працелюбність і бджола · краса рідної природи · тваринний світ · народна пісенька-забавлянка · гармонія довкілля

Усі поети