Киця-Миця з Коломиї
Марійка Підгірянка
Киця-Миця з Коломиї
Малюночки несла сині,
Дірка в торбі, та байдуже! —
Поспішала Киця дуже.
Киця торби не зашила
Та й малюнки розгубила.
Крілик-Трілик-шулавило
Біг до шевчика по шило.
Позбирав усі малюнки,
Позбирав усі рисунки.
Прикрасив він ними хату,
Ще й зробив собі загату...
— Чи ж то, любий друже Крілю,
Такий звичай на Поділлю:
Що знайдете — те вже й ваше?
Віддавай нам те, що наше!
— Хто ж то, люба Кицю-Мицю,
Йде на ринок у столицю,
Йде собі до Коломиї —
І торбини не зашиє?!
Тільки трошки посварились,
Та до суду не водились,
Бо таки, сказати правду,
То обоє провинились.
Про вірш
Колоритний жартівливий вірш про кумедний побутовий конфлікт між неуважною кицею та заповзятливим кроликом, у якому авторка дотепно доводить обопільну відповідальність сторін за безладдя і сварку.
Історія
Вірш написано в міжвоєнний або повоєнний період творчості поетеси, коли вона активно використовувала локальний топонімічний колорит рідного Прикарпаття (зокрема торговельного та культурного центру Покуття — Коломиї).
У цьому тексті Марійка Підгірянка виходить за межі суто малюкової поезії, звертаючись до жанру гумористичної байки чи соціально-побутової притчі для школярів, де в алегоричній манері розглядаються правила сусідського співжиття та взаємної відповідальності.
Форма
Текст написано розмовним коломийковим віршем або нерівностопним хореєм із домішками тактовика, що імітує живу, виразну західноукраїнську міську та містечкову говірку.
Римування здебільшого суміжне (aabb), часом неточне або асонансне («Коломиї — сині»), що є типовим для живомовного фольклорного стилю народних сміховинок та коломийок.
Як читати
Образи Киці-Миці та Крілика-Трілика уособлюють два типові людські недоліки: безтурботне нехлюйство («дірка в торбі, та байдуже!») та дріб'язкове хазяйновите привласнення чужого добра («що знайдете — те вже й ваше»). Обидва персонажі наділені яскравими характерами через мовленнєві репліки.
Фінал твору містить не дидактичне повчання, а мудру філософську сентенцію народної миротворчості: усвідомлення власної провини усуває ґрунт для тривалих суперечок («до суду не водились, бо... обоє провинились»), навчаючи юного читача критично оцінювати передусім власні дії.
Теми: гумор і сатира · відповідальність · сусідські стосунки · покутський колорит · дитяча байка · примирення