“Будильник. І злобно твердить циферблат…” (в перекладі Марти Тарнавської)
Марта Тарнавська
Валєнтіна Сінкєвіч – “Будильник. І злобно твердить циферблат…”
в перекладі Марти Тарнавської
Валентина Синкевич
Будильник. И злобно твердит циферблат…
* * *
Будильник. І злобно твердить циферблат,
що ось у кімнаті — чверть сьомої.
Немає квитків поворотніх назад
у сни, вже тому, що чверть сьомої,
що час підійнявся. Біжить.
Усі йому услід. Ось вмикають мотор.
Але час має власну швидкість:
забувається мислей складний узор
і розмов уривається нитка,
як лиш вранці вмикають мотор.
А десь понад часом — хмари
і — хоч поруч мотор утіка —
у бруньках десь — весняні чари —
і спокійно пливе ріка —
несвідомі, що час спішить.
***
Про вірш
Високомайстерний поетичний переклад світової класики українською мовою, що зберігає витончену психологічну глибину й парадоксальність оригіналу.
Історія
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Форма
Метрична структура: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Як читати
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («в перекладі Марти Тарнавської»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («Але час має власну швидкість») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («несвідомі, що час спішить») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · філософія буття · людська гідність · правда життя