Молитовних висот піднебесні божниці
застеляє снігів недоторканий килим.
Там шукай джерела чудотворної сили
і маґічних ключів до життя таємниці.
У простий едельвайс чародії альпійські
заховали секрет непорочної вроди.
На сторожі його і закон, і природа —
в лід закуті верхи, мов у панцери військо.
Шпиль здобути не всім альпіністам удасться:
не для всіх вид з висот на життя панораму.
… Вабить, кличе й тебе до небесної брами
едельвайсів секрет — заборонене щастя.
1952
Філософська медитація про час, покликання жінки-мисткині та таїну людського серця. Поетеса гармонійно поєднує класичну культуру форми з модерним світовідчуттям.
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована зміні емоційного стану. Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («Молитовних висот піднебесні божниці»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («На сторожі його і закон, і природа —») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («едельвайсів секрет — заборонене щастя») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · комічне й сатиричне · пейзажна лірика · філософія буття